по-перше, це необхідність добору на державну службу молодих людей - випускників вищих навчальних закладів України;

по-друге, це вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів, у тому числі державних службовців. [15, с. 475-476].

Питання підвищення ефективності державного управління як у центрі, так і в регіонах України, невід'ємно пов'язане з проблемою радикального підвищення якості підготовки державних службовців. З поглибленням демократичних перетворень та поступовим входженням у русло Болонського процесу, професійна підготовка державних службовців набуває дедалі більшої важливості. Освіта в державі є головним елементом її життя та розвитку, а державні службовці є опорою держави та її двигуном [1, с. 93].

В організаційну структуру системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців входять:

Національна академія державного управління при Президентові України, - голо- вний вищий навчальний заклад у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та її Дніпропетровський, Львівський, Одеський та Харківський регіональні інститути державного управління;

16 вищих навчальних закладів університетського рівня Міністерства освіти і науки України, а також Академія муніципального управління (м. Київ);

27 центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, що працюють в Автономній Республіці Крим, областях (крім областей, де діють регіональні інститути Академії), містах Києві та Севастополі;

65 галузевих навчальних закладів з перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Сьогодні немає фактично жодного питання організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, державної служби в цілому, яке б не було пов'язане з професіоналізмом та компетенцією службовців [13, с. 331].

Професіоналізм є однією з важливих ознак державно-управлінської діяльності. Саме від нього залежить рівень і якість державно- управлінських рішень, їх громадська підтримка.

Професіоналізм являє собою глибоке та всебічне знання і володіння практичними навичками в певній галузі суспільно корисної діяльності.

Стосовно державної служби, професіоналізм - це передусім здатність державного службовця, колективу державних службовців визначати з урахуванням умов і реальних можливостей найефективніші шляхи та способи реалізації поставлених перед ними завдань у межах нормативно визначених повноважень [13, с. 153].

До основних критеріїв професіоналізму державного службовця слід віднести такі якості:

управлінська і юридична освіченість;

володіння широким спектром соціально - політичних та економічних знань;

володіння теоретико-методологічними, правовими основами державного управління та орієнтація в оптимальних шляхах його здійснення;

загальна інтелігентність і ерудованість;

володіння методами наукового пошуку й досліджень;

навички наукового, творчого мислення і ана- літико-критичного ставлення до дійсності;

інтерес до всього нового та сучасно- якісного у сфері професійної діяльності, науки, культури, інформації;

володіння державною мовою;

наявність основних знань і навичок з психології управлінської діяльності;

організаційні навички і вміння працювати з людьми;

дотримання високих моральних та етичних норм у суспільних, виробничих, міжособистісних стосунках і відносинах.

До наведених вище факторів варто додати такий значущий чинник, як уміння приймати рішення, та потім і здійснювати їх [8, с. 122].

Реалізація принципу професіоналізму, насамперед, потребує постійного професійного розвитку персоналу державної служби, що має забезпечуватися активним функціонуванням, високим ступенем організації та науково-методичного керівництва системою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Їх навчання можна розглядати як довгостроковий процес, складний за змістом, динамічний залежно від соціально-економічного стану держави, що має здійснюватися диференційовано з огляду на професійні обов'язки та повноваження державних службовців відповідно до цілей та завдань органів влади та місцевого самоврядування [13, с. 144-145].

Для професійного вдосконалення державних службовців потрібно:

послідовно здійснювати їх якісне фахове навчання, особливо вищих керівних кадрів, доповнювати академічний підхід практичним, усвідомлювати стратегічне значення професійної підготовки й критичну роль людини в державному управлінні, змінювати ставлення до навчання від його надлишковості до необхідності;

зміщувати акценти в навчанні від обов'язковості та примусовості до добровільності й зацікавленості на основі ретельного вивчення та ідентифікації навчальних потреб, професійних компетенцій і якісної підготовки навчальних програм, забезпечення їх гнучкості, різноманітності, актуальності, адресності;

організувати систематичний обмін міжнародним досвідом з цих питань;

регулярно проводити короткотермінові тренінги та семінари з використанням активних форм і методів навчання дорослих, запровадження консультування, наставництва, співробітництва та залучення фахівців з різних сфер суспільної практики, а також запрошувати до викладання і розроблення навчальних програм вище керівництво;

у процесі залучення молоді на державну службу необхідно враховувати потребу у вдосконаленні та окремому підході до фахової підготовки молодих людей до державної служби, розробці системи збереження досвіду старих кадрів для забезпечення зв'язку поколінь;

назріла потреба в ліквідації комп' ютер- ної безграмотності державних службовців, інституціалізації «електронного уряду», його законодавчому, інформаційно- ресурсному та фінансовому забезпеченні, широкому запровадженні інформаційно-комунікаційних технологій з метою професійного вдосконалення державно-управлінського персоналу.

Головну роль у процесі підвищення професіоналізму та компетенції державних службовців повинна відігравати дієздатна система підвищення їх кваліфікації, яка удосконалює професійну майстерність управлінців.

Професійну майстерність необхідно розглядати як високий рівень володіння державним службовцем обсягом знань і вмінь із загальноосвітньої, функціональної і галузевої складових державної служби. Зокрема, державний службовець- професіонал повинен добре орієнтуватися у конституційних засадах і правових основах державного управління, у законодавчих основах забезпечення місцевого самоврядування, у соціально-політичних і економічних питаннях, у