УДК 316.77:32.019.5

АНДРІЯШ В.І.,

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

Техніки участі громадськості

У статті автор з 'ясовує форми, роль та можливість е-участі громадськості в сучасному інформаційному суспільстві. Розглядаються техніки е-участі громадськості як один з основних інструментів взаємодії державної влади і суспільства.

In this article the author defines forms, a role and an opportunity of e-participation of the public in a modern information society are found out. Are considered technics of e-participation of the public as one of the basic tools of interaction of the government and a society.

Дані зміни стали можливі багато в чому завдяки інформаційно-комунікативним

техноло-гіям, міжнародній телекомунікаційній мережі Інтернет та створення системи електроного урядування, що дозволяє організувати прямий і зворотний зв'язок між державними органами й населенням на якісно іншому рівні, наблизити органи державного керування до громадян, поліпшити роботу з населенням, підвищити внутрішню

ефективність і скоротити витрати на зміст держапарату.

Адміністративна реформа державного сектору, що вже відбулась або знадиться в операційній фазі в більшості розвинутих країн світу, наслідує запозичені у приватного сектора концепцію зосередження на потребах споживачів, а електронне урядування розглядається як процес надання громадянам публічних державних послуг, із впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в керуванні публічним сектором, розпочалась нова епоха, - електронного врядування (е- врядування) [5, с. 35].

Питання електронного уряду з кожним роком набуває все більшої ваги. Збільшується кількість країн, які починають усвідомлювати переваги електронного уряду. Так, Канада, США, країни Європейського Союзу вже розпочали активно запроваджувати його складові. У звіті ООН за 2002 рік зазначається, що в усіх 190 країнах-членах спостерігалася активність щодо впровадження ініціатив е- уряду [10]. У підсумку, 167 країн у 2001 році запровадили певні рівні надання онлайнових інформації і послуг. У більшості країн ці кроки були безпосередньо пов'язані з соціальними, політичним та економічними компонентами [10]. Не є винятком і Україна. Однак, на відміну від тих, хто вже пройшов правове і нормативне забезпечення цього процесу, визначився з тим, яке саме суспільство хоче будувати, в Україні всі ці питання є відкритими [10].

Цікавими є дані соціологічних опитувань щодо оцінки "корисності" е-врядування громадськістю. Згідно з даними одного такого дослідження, проведеного у 2001 році, громадськість відносить до переваг е-уряду такі його характеристики:

краща підзвітність суспільству (36 %);

більша доступність інформації (23 %);

покращення результативності і ефективності витрачання коштів (21 %);

більш зручні послуги (13 %) [5, с. 40].

Доведеним є факт, що разом із

впровадженням ІКТ змінюється структура управ-ління, значною мірою еволюціонують шляхи взаємодії держави з іншими суспільними акторами - бізнесом та громадянським суспільством. Перетворення вертикальної ієрархічної структури уряду на горизонтальну мереживу, перерозподіл влади (публічних функцій) - це ознаки змін, спричинених впровадженням ІКТ в урядування.

При цьому полегшується можливість безпосередньої участі громадян в політич-ному житті, впливу на процес формулювання політики й прийняття рішень. Це робить виклик традиційній представницькій демократії, основною засадою якої є делегування певних повноважень громадянами обраним

представникам (наділення представницьким мандатом), які виконують посередницьку функцію, доносячи політичну волю електорату до уряду. За можливості безпосередньої участі в полі-тичному процесі кожного громадянина, не зважаючи на територіальну віддаленість від урядового центру, обмежені соціальні чи фізичні можливості, посередники є зайвими.

Саме в цьому розширеному публічному просторі реалізується потенціал е-участі громадськості за допомогою таких технік е- участі, як: е-консультації, е-петиції, е- прийняття рішень.

Техніки е-участі

Взаємодія між владою та громадськістю є важливим показником демократичності та легітимності врядування. Ця парадигма спирається на розуміння процесу управління як комунікації, вектори якої спрямовані не лише на внутрішньо системну організацію процесу впорядкування діяльності державного апарату та регулятивного впливу на діяльність суб'єктів недержавного сектора, але й на горизонтальне поширення інформації, що перетинає кордони владної компетенції державних органів та спонукає до контакту з суспільно-громадськими інституціями та приватними організаціями, залучаючи до участі громадськість із недержавних (неприбуткового та приватного) секторів [7, с. 37].

В цьому, неминуче проявляється діалектичне протиріччя, коли держава повинна поєднувати функцію "публічного керів-ника" розвитку усього суспільства з функцією однієї із сторін соціального контракту на засадах партнерського рівноправ'я з іншими акторами, такими як бізнес та громадянське суспільство. Зрозуміло, що ця партнерська рівність є як раз одним з тих чинників, що дає підстави для оцінювання легітимності врядування, відповідності інтересам розвитку суспільства та ефективності діяльності державного сектору.

Е-консультації

Одним з найпотужніших інструментів взаємодії між державою та громадянським суспільством є консультації. Якщо раніше, за відсутності можливостей інтерактивного діалогу між владою та громадськістю, для цього вимагались незрівнянно більші людські й фінансові ресурси, сьогодні завдячуючи сучасним інформаційно-комунікаційним

технологіям процес громадських консуль-тацій не так важко організувати й підтримувати. У той же час, такими ж проблемними залишаються питання визначення відповідного контексту консуль-тацій та їх впорядження в управлінські процеси на усіх етапах, під час визначення напрямків. постановки завдань, прийняття та впровадження рішень [7, с. 39].

Поширеною в Європейському Союзі, Канаді, Австралії, Новій Зеландії є практика консультацій в традиційний спосіб шляхом оприлюднення проектів регуляторних актів, які відповідно до мети консультацій мають назви "білий" чи "зелений" документи. В першому виді документів ("білі") - окреслюються політичні (стратегічні) наміри уряду або пропозиції до впровадження цих намірів. "Зелені" - дискусійні документи, в яких пропонуються запитання та