Консультації можна розглядати й ставитись як до елементу управлінської діяльності у вузькому розумінні, насамперед, як до процесу визначення необхідності та прогнозування наслідків регуляторної діяльності. За таким підходом державний орган сам ініціює та проводить консультації, знову ж таки використовуючи вертикальні потоки інформації: від влади до громадянства і в зворотному напрямку за чітко визначеною схемою. При цьому, на державний орган покладається в повній мірі відповідальність за належну обґрунтованість та коректність питань, опцій для відповідей та визначення цільової аудиторії (респондентів) консультацій. Такий вид консультацій має здебільше форму опитування з усіма перевагами та вадами цього соціологічного інструменту (як правило, основний недолік - запрогра-мованість бажаних "правильних" відповідей у формулюванні запитань), що скоріше здатний допомогти виправдати вже прийнятті рішення, аніж визначити реальні потреби та запропонувати політичні альтернативи.

Попри цю ваду, він може виявитись достатньо ефективним для розв'язання конкретних питань, що постають в процесі управлінської діяльності, за умови врахування поправки на його здатність бути використаним для маніпулювання громадською думкою (в демократичних умовах, за наявності підґрунтя для підозри на маніпуляцію, консультації обов'язково зустрінуть нещадну критику політичних опонентів діючої влади, а з цим й провал відповідних ініціатив).

Іншим, здається більш демократичним, типом консультацій є вивчення громадської думки з можливостями для інтерактивної участі громадян, тобто, коли пропонується не тільки обирати одну відповідь з запропонованих, а є можливість запропонувати свою унікальну відповідь та поставити альтернативні запитання для інших респондентів-учасників консультацій. Саме такі інтерактивні, а з цим й більш плюралістичні можливості надає для консультації Інтернет, посилюючи можливості для широкого залучення громадян до обговорення урядової політики. Цілком вірно зазначають про це Колман і Гоіц, "методи залучення громадськості можуть визначатись як дорадчі, коли вони заохочують громадян ретельно вивчати, обговорювати та зважувати конкуруючі цінності і варіанти розвитку політики. Такі методи заохочують формування пріоритетів, аніж просте їх схвалення" [8, с. 33].

Прикладами інструментів консультацій в онлайн можуть слугувати наступні: запитання й відповіді, коментарі до документів або політики, он-лайн секція для запитань запрошеним особам, он-лайн конференції, професійні спільноти або спільноти за інтересами, живий чат, он-лайнові опитування та дослідження, он-лайнові петиції та звернення, он- лайнові консультації з цільовими групами, веб- форуми та списки електронної розсилки та інші

[9, с. 23-24].

Запитання й відповіді - проста веб-сторінка, на якій подаються вибрані запитання від громадян з відповідями за підписом осіб уповноважених на прийняття рішень в організації. Кабінет Міністрів України 4 січня 2002 року прийняв Постанову "Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади" за № 3, якою затвердив Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також зобов'язав оприлюднювати через Інтернет органами виконавчої влади інформацію (зміст та обсяг) про свою діяльність. На сьогодні майже усі органи державної влади мають власні веб- сторінки. Це головним чином стосується центральних та місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради України та ін. Проте існують проблеми щодо наявності сайтів в органах місцевого самоврядування, особливо на рівні районних, селищних, сільських рад [10].

Коментарі до документів/політики - можливість надавати коментарі до розміщених в онлайн статей чи документів, заохочувана з боку уряду (для більш ефективного використання потребується супроводження формальною інструкцією щодо участі в процесі е-консуль- тацій).

Он-лайн секція для запитань запрошеним особам - політики, урядники, експерти відповідають в он-лайн на запитання за визначеною темою у відповідний проміжок часу. Це може робитись у стилі інтерн'ю за участю помічника, який розміщує запитання громадян, або секційного інтерактивного обговорення між політиками та експертами

Он-лайн конференції - здебільше відтворення реальної конференції в он-лайн, яка триває в більшості випадків від 1 до 3 тижнів. Цей захід дозволяє віртуальне зібрати учасників віддалених фізично один від одного.

Спільноти професійні /за інтересами - використання он-лайн інструментів, зокрема, списків розсилки е-поштою, має прямий вплив на впровадження публічної політики і надає можливості неформальної комунікації міждержавними органами та ключовими акторами на постійній основі без часових обмежень для впливу на політику.

Живий чат - живий чат не повинен бути громіздким, немодерованим та балакливим святом. Розвинуті програмні засоби дозволяють взаємодіяти в реальному часі, навіть якщо інтенсивність діалогу обмежена. Більшість чатів використовують запитання та відповіді політиків чи кандидатів. Запорукою успіху є завоювання достатньо великої аудиторії в специфічний час. Елементи чату можуть використовуватись для доповнення

асинхронних форумів. Використання чату для

спілкування з молодою аудиторією та у навчанні може мати власну цінність.

Мультимедійні події вживу - уявіть доповідача чи навіть прес-конференцію, де ті, хто дивиться віддалено через Інтернет чи інтерактивне телебачення може подавати запитання, відповідати на опитування розміщені доповідачем, та мати доступ до допоміжного змісту та через кілька днів доступ до цифрових копій прес-релізів та текстів виступів в реальному часі.

Більш інтерактивними можливостями для консультацій є:

Он-лайнові опитування та дослідження - швидкі та зручні опитування в он-лайн, за звичай не наукові, є найбільш поширеним вступом для політичної взаємодії в он-лайн. Спробуйте умілі