Е-голосування є однією з технік покращення та посилення (кількісно та якісно) участі громадськості в процесі формування політики й прийняття рішень на усіх рівнях влади: місцевому, регіональному, національному. Системою електронного або Інтернет-голосування визнається "виборча система, що використовує електронні бюлетені, які дозволяють виборцям передавати своє волевиявлення до уповноважених осіб виборчих дільниць через Інтернет" [6, с. 25]. Цей інструмент е-демократії спрямований на посилення демократичності й легітимності врядування через використання ІКТ для безпосереднього визначення волі виборців.

Саме цей аргумент покладений в обґрунтування пілотного проекту е-голосу- вання на виборах до Європейського Парламенту у 2004 році. Пілотний проект надає можливість голосування в он-лайн в одному з регіонів в кожній країні. Такі регіони (з населенням від 50 до 100 тисяч осіб) повинна визначити кожна країна-член ЄС, що звичайно не позбавлятиме мешканців відповідних регіонів голосувати у традиційний спосіб. Цей проект є продовженням спроб, що здійснювались на національному рівні у Франції, Італії, Іспанії, Великій Британії, Данії та Голландії. Цікаво, що в Бельгії на виборах у 1999 році в е-голосуваннях взяло участь 48 % населення [6, с. 26].

Пілотний проект з е-голосування на виборах у 2004 році до Європейського Парламенту передбачає також розширену присутність суб'єктів виборчого процесу в Інтернет (кандидатів і політичних партій), а також політичні дебати і комунікації політиків з виборцями в он-лайн. Дослідники відзначають, що "це надасть цінний досвід використання засобів е-демократії в європейському контексті і також сприятиме обговоренню, що не обмежиться кордонами" [4, с. 88].

Це не перша спроба використати е- голосування для вивчення думки громадськості на загальноєвропейському рівні. У 2003 році Фондом Андреаса Папандреу (м. Афіни) була реалізована ініціатива з е-голосування "Голосуй за Європу, яку бажаєш ти", яка пропонувала європейцям 19 мовами скористатися віртуальним простором для участі в обговореннях, їх ініціювання, а також проголосувати в он-лайн щодо низки порушених питань. Для забезпечення прозорості та зворотного зв'язку усі результати обговорень та голосувань оприлюднювалися, а підтримані на форумі пропозиції громадян були доведені до відома Ради Міністрів ЄС, Комісії та Європейського Парламенту [4, с. 88].

Про зацікавленість громадськості у таких проектах е-участі свідчить достатньо високий рівень участі. Веб-сторінку відвідало 550 тисяч осіб і в голосуванні взяло участь 175 тисяч осіб (тобто кожний третій учасник). При цьому, в 65 тисячах е-голосів люди висловлювали свої власні ідеї щодо майбутнього об'єднаної Європи. Це демонструє, що люди бажають брати участь і потрібні нові творчі і інноваційні

підходи для залучення громадськості [4, с. 89].

Цим же Фондом в серпні-вересні 2002 року проводилось глобальне голосування з навколишнього середовища і сталого розвитку. На голосування було поставлено 35 запитань в чотирьох сферах. У ньому взяло участь 25164 користувача Інтернет з усього світу (175 країн з 12 регіонів світу) [4, с. 89]. Це, зокрема, є свідченням появи такого феномену як глобальне е-громадянство.

Перше офіційне використання е-голосувань в США відбулось 11 березня 2000 року на первинних виборах Демократичної партії в Аризоні, на яких Ал Гор переміг Біла Бредлі (4 до 1). При цьому у виборах взяло участь вдвічі більше виборців, ніж на попередніх. Електронна система для е-голосування зазнала певних технічних проблем, таких як перевантаження телефонних ліній, старі браузери, що не витримували навантаження [3, с. 104].

Проте дослідники відзначають, що основною перепоною для е-голосування можуть бути не технічні труднощі, а можливість визнання виборів недійсними через те, що були створені нерівні умови для частини виборців, що не мали легкого доступу до Інтернет.

Ще одним з механізмів участі громадськості в прийняття рішень є е-нормотворення (е- rulemaking), яке дозволяє громадянам впливати на процес ухвалення регуляторних актів. В цьому інструменті е-врядування поєднуються ключові елементи демократичного впливу на процес прийняття рішень, що притаманні е- консультаціям та е-голосуванню.

Дослідники виділяють низку завдань, які виконує механізм е-нормотворення: посилення демократичної легітимності. Це досягається через: 1) покращення розуміння громадськістю процесу нормотворення; 2) збільшення якості та кількості коментарів громадськості в процесі нормотворення; 3) додавання більшої інтерак- тивності процесу надсилання коментарів і покращення його широкого обговорення; 4) збільшення можливостей більш

демократично підконтрольних інституцій, таких як Конгрес чи Президент, для нагляду за регуляторним процесом; вдосконалення рішень, що приймаються. Це розглядається як з точки зору оцінки впливу регуляторного акту на розв'язання регуляторних проблем, так і покращення фінансової ефективності регуляторної політики; зменшення

адміністративних витрат [1, с. 35].

Використання ІКТ у регуляторному процесі дозволяє більш ефективно обробляти документи та поширювати їх між особами та інституціями, що беруть у ньому участь; посилення рівня дотримання встановлених правил. Для належного виконання встановлених правил вимагається їх чітке й однозначне розуміння. Вирішення цієї мети досягається як збільшеною доступністю роз'яснень, комен-тарів в он-лайн, так і можливістю отримання більш докладних інструкцій для дотримання правил.

До цих переваг, які пропонуються застосуванням ІКТ в процесі нормотворення, слід також додати такі немаловажні чинники як загальне покращення рівня взаємодії між державними органами