УДК 316.621-053.6

Остапюк О.А.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ

З ПІДВИЩЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВОЮ

Стаття присвячена проблемі розвитку та підвищення активності молоді в управлінні державою. Автор розглядає форми участі молоді в управлінні державою, визначає основні напрямки співпраці органів державної влади та місцевого самоврядування з молоддю та залучення її до державної служби.

Ключові слова: політична активність, політична активність молоді, державне управління, органи державної влади, місцеве самоврядування, державна служба, молодь, соціальна група.

Статья посвящена проблеме развития и повышения активности молодежи в управлении государством. Автор рассматривает формы участия молодежи в управлении государством, определяет основные направления сотрудничества органов государственной власти и местного самоуправления с молодежью и привлечение ее к государственной службе.

Ключевые слова: политическая активность, политическая активность молодежи, государственное управление, органы государственной власти, местное управление, государственная служба, молодежь, социальная группа.

The article is dedicated to problem of the development and increasing to activities youth in management state. Author realizes forms of the participation youth in management state, defines main lines of cooperation organ state authorities and local home rule with youth and attraction her(it) to state service.

Key words: political activity, political activity of youth, state governance, bodies of state power, local governance, public service, youth, social group.

З переходом України на демократичний шлях розвитку її політична система постійно змінюється та вдосконалюється. Молодь є тим суспільним прошарком, який відіграє особливу роль у розвитку суспільства. Саме вона виступає провідником соціально-економічного, політичного і духовного відродження, рушієм нових якісних змін, викликаних назрілими потребами суспільства. Тому держава, що прагне прогресивного розвитку, потребує якомога повнішого залучення молоді до трансформаційних процесів [1, с. 3]. У цьому і проявляється процес політичної соціалізації, в ході якого зростає політична активність молоді, підвищується інтерес до політики. Як зазначає І. Денисова: «політична соціалізація - це процес залучення особистості до політичного життя суспільства, який включає сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює певну систему політичних знань, норм, цінностей, установок, традицій, які дозволяють йому функціонувати в якості рівноправного політичного суб'єкта» [2, с. 78].

Вивченням питання молоді та особливостей процесу її політичної соціалізації займалися: О. Яременко, В. Головенько, М. Головатий, Н. Черниш, В. Пилипенко, В. Бебик, В. Ребкало, Є. Головаха, Н. Паніна, Ю. Пахомов, С. Макєєв, А. Надточій та багато інших. Проблему взаємодії влади і громадянина розглядали у своїх працях О. Боришполець, О. Валевський, В. Татенко, А. Колодій, Л. Купріна, Н.Демчук.

Вивчаючи дану проблему розвитку та підвищення активності молоді в управлінні державою, автор ставить наступні завдання: з' ясувати форми участі молоді в управлінні державою; визначити основні напрямки співпраці органів державної влади та місцевого самоврядування з молоддю та залучення ії до державної служби.

Зміни, які відбулися в політичному та економічному житті України, потребують зростання політичної активності молоді та розвитку молодіжного руху. Передумовою для розвитку українського молодіжного руху повинна стати тісна взаємодія державних і недержавних інституцій з метою створення умов об'єднаної співпраці різних молодіжних громадських організацій для розвитку демократії і побудови відкритого суспільства в Україні [3, с. 78]. Це стане можливим лише за тісної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування з молодим поколінням нашої держави.

Як показує аналіз програм політичних партій та блоків і положень про молодіжну політику, важливим залишається факт участі молодих активістів цих політичних партій та блоків у виборчому процесі в ролі кандидатів в депутати місцевих органів влади. За приклад візьмемо вибори 2006 року до Миколаївської міської ради. За останні вісім років збільшилась кількість молоді, яка бере участь у виборах у ролі кандидатів у депутати. Так, під час виборчої кампанії 1994 року до Миколаївської міської ради не було кандидатів у віці 18-20 років. У 2002 році їх було вже 6. [4, с. 23].

Аналіз даних дозволяє зробити висновок, що в період 1994-2002 років серед кандидатів у депутати збільшилось також представництво молоді віком від 21 до 30 років. Серед депутатів міської ради, обраних у 1994 році, було 3 особи зазначеної вікової категорії. На виборах 1998 року жоден з їх однолітків не зміг здобути перемогу. Натомість, у виборах 2002 року чисельність таких депутатів досягла 9 осіб, що склало 10 % від усього депутатського корпусу міськради.

За результатами виборів-2006 до міської ради було обрано 18 осіб віком молодше 35 років (20 % від депутатського корпусу). У Миколаївській міській раді представлене молоде покоління кожної з партій-переможниць: так, від Партії регіонів представлено 6 осіб, по 3 особи від Блоку Н. Вітренко «Народна опозиція», Блоку Ю. Тимошенко «БЮТ» та Громадянського блоку «Миколаїв - за Володимира Чайку!», 2 представники молоді має Партія зелених України та 1 молода особа представляє Комуністичну партію України. Показово, що серед числа депутатів міськради є 1 студентка 1984 року народження - наймолодший депутат міської ради п' ятого скликання [5, с. 21]. Це свідчить про те, що з кожним роком молоде покоління Миколаївщини намагається все активніше перетворитися зі споживачів державної політики на її творців. Як свідчать дані про склад депутатів міськради 1994-2006 р., кількісний склад молоді збільшився з 3 до 18, тобто у 6 разів. Виходячи із зазначеного