УДК 323.25

Л. В. ПШЕНИЧНА

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС У ЙОГО ГЕНЕЗИСІ ТА РОЗВИТКУ

Розкрито динаміку розвитку Болонського процесу, основних положень і принципів європейського освітнього простору.

At the article are done bologna's process development, its main features and principles of European educational field.

У межах процесів європейської інтеграції, які охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, включаючи й вищу освіту, Україна чітко визначила курс на входження в освітній і науковий простір Європи, на здійснення модернізації освітньої діяльності в контексті європейських вимог, на практичне приєднання до Болонського процесу [1].

В основі Болонського процесу як стратегії суспільного розвитку лежить переконання, з яким погоджуються більшість європейських країн і академічних організацій, що в епоху глобалізації необхідно прагнути до максимальної сумісності систем вищої освіти [7; 9; 11 та ін.].

Проаналізуємо цей процес у його динаміці з виокремленням основних міжнародних документів та узагальненням найважливіших положень і принципів.

Методологічною та соціально-політичною основою для розвитку освіти на світовому рівні, вибору пріоритетів цього розвитку, початково стали, як відомо, резолюції та рекомендації ЮНЕСКО з питань освіти, зокрема "Рекомендації щодо освіти у дусі міжнародного взаєморозуміння, співпраці, миру та освіти в галузі прав людини та основних свобод особистості" (Париж, 1974 р.), "Всесвітня програма дій в галузі освіти з прав людини та демократії" (Монреаль, 1993 р.), "Декларація Міністрів, прийнята на 44-й сесії Міжнародної конференції з питань освіти" (Женева, 1994 р.), "Інтегровані рамки дій в галузі освіти в дусі миру, прав людини та демократії" (Париж, 1995 р.), Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО, ЮНЕСКО, 1997 р.).

У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, яку підписали 43 країни (у тому числі й Україна). Лісабонська угода декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути мобільними на європейському ринку праці.

Зважаючи на надзвичайну важливість даного документа для розвитку вищої освіти в Європі, звернімось до деяких її положень.

Лісабонська конвенція була прийнята на базі таких важливих посилань, а саме:

усвідомлення того факту, що право на освіту є одним із природних прав людини і що вища освіта, яка відіграє визначну роль у здобуванні і поглибленні знань, є виключно багатим культурним і науковим надбанням як окремих осіб, так і суспільства;

урахування того, що вища освіта має відігравати дуже важливу роль в утвердженні миру, взаєморозуміння і терпимості, у формуванні взаємної довіри між народами та країнами;

розуміння того, що велике розмаїття освітніх систем в європейському регіоні відтворює його культурні, соціальні, політичні, філософські, релігійні та економічні особливості і є виключним надбанням, яке варте глибокої поваги;

бажання дати можливість усім мешканцям регіону повною мірою користуватися багатим розмаїттям освітніх послуг шляхом полегшення доступу до освітніх ресурсів інших держав, зокрема, наданням можливостей на продовження своєї освіти чи на закінчення певного періоду навчання у вищих навчальних закладах на території інших держав;

урахування того, що визнання курсів навчання, свідоцтв, дипломів і звань, отриманих в іншій країні європейського регіону, є важливим засобом сприяння академічній мобільності між країнами;

надання важливого значення принципу самостійності закладів освіти та усвідомлення необхідності підтримки і захисту цього принципу;

впевненості, що справедливе визнання кваліфікацій є ключовим елементом права на освіту та обов'язком суспільства;

взяття до уваги Конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО з питань академічного визнання в Європі;

усвідомлення того, що ця Конвенція має розглядатися також у контексті рекомендацій ЮНЕСКО, які стосуються усіх регіонів світу і сприяють поліпшенню обміну інформацією між окремими регіонами світу;

усвідомлення того, що у вищій освіті в європейському регіоні відбуваються глибокі якісні зміни, внаслідок яких зростає диверсифікація як усередині національних систем вищої освіти, так і між ними;

усвідомлення необхідності вдосконалення існуючої практики визнання якості освіченості та надання процесу визнання більшої прозорості, враховуючи сучасний стан вищої освіти в європейському регіоні;

переконання в позитивному значенні даної Конвенції, яка створює засади для подальшого розвитку практики визнання в європейському регіоні;

усвідомлення важливості забезпечення механізмів постійного впровадження у практику принципів і положень цієї Конвенції [2; 12].

У межах даної Конвенції під кваліфікацією з вищої освіти розуміється будь-яке звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом і засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти, а визнання - формальне підтвердження компетентним органом якості іноземної освітньої кваліфікації для цілей доступу до навчання або здійснення фахової діяльності.

Що стосується визнання періодів навчання, то кожна країна має сприяти визнанню періодів навчання за таких умов:

якщо попередньо була укладена угода між вищим закладом освіти або компетентним органом, який засвідчує відповідний період навчання, та вищим закладом освіти або компетентним органом, відповідальним за визнання, яке запитується;

якщо вищий заклад освіти, в якому був завершений період навчання, видав свідоцтво чи виписку із залікової книжки, що підтверджує успішне виконання студентом вимог, які пред'являються до цього періоду навчання.

Ураховуючи те, що рішення про визнання ґрунтується на знаннях і навичках, які підтверджуються кваліфікацією з вищої освіти, кожна країна визнає присуджену іншою країною кваліфікацію, якщо кваліфікація, визнання якої запитується, суттєво не відрізняється від відповідної кваліфікації на території