УДК 353.352.07

О.І. ВАСИЛЬЄВА

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Розглянуто актуальні питання вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні, висвітлено пошук новітніх управлінських технологій, підготовку фахівців для поступового заміщення ресурсомістких управлінських технологій інтелектомісткими, що значною мірою повинне забезпечуватися співробітництвом органів місцевого самоврядування з вищими навчальними закладами України, науково-дослідними інститутами тощо.

The article is devoted to the ways ofperfection to activity of organs of local self-government, search of the newest administrative technologies, preparation of specialists of organs of local self-government for gradual substitution of resource of capacious administrative technologies intellectually capacious, that must be provided by collaboration of organs of local self-government with higher educational establishments researches institutes and other.

Одними з основних напрямів реформування діяльності органів місцевого самоврядування в сучасних умовах повинні стати впровадження новітніх технологій управління і підготовка нового покоління управлінців.

Актуальність розробки теорії і практики управління муніципальними процесами на місцях зумовлена тим, що механічний перенос закордонного досвіду у вітчизняну практику не дає надійних результатів. Необхідне формування власної думки та стратегії, бачення проблематики і шляхів вирішення найгостріших питань щодо вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування.

Досить складні економічні умови, постійний дефіцит фінансових ресурсів, а також пострадянська специфіка управління ставлять органи місцевого самоврядування перед необхідністю пошуку новітніх управлінських технологій.

Значна кількість науковців приділяє увагу вивченню функціонування інститутів публічної влади на сучасному етапі розвитку суспільства, зокрема О. Батанов, В. Кампо, М. Орзіх, О. Сушинський, С. Телешун; теоретичні аспекти організації влади на різних територіальних рівнях досліджують В. Авер'янов, В. Вакуленко, В. Куйбіда, О. Лазор, Ю. Панейко, М. Пітцик, С. Саханенко; питаннями трансформації системи місцевого самоврядування займаються Р. Безсмертний, В.В. Кравченко, В. Лісничий, М. Пухтинський та ін.

Ґрунтовне дослідження різних аспектів державного управління кадрового, освітнього та інтелектуального забезпечення муніципального і регіонального розвитку містяться в працях І. Зязюна, Т. Іванової, В. Князєва, В. Лугового, В. Майбороди, Ю. Мальчина, П. Надолішнього, Н. Нижник, О. Оболенського, Н. Протасової та ін.

Проте питання вдосконалення діяльності органів місцевої влади сьогодні, на наш погляд, найактуальніші в Україні.

Метою даної роботи є пошук шляхів удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування, підвищення ефективності управління муніципальним розвитком.

Органи місцевого самоврядування здійснюють види діяльності, які були вироблені суспільством з часу виникнення самоврядування та в процесі його еволюції. Функції місцевого самоврядування змінювалися залежно від політичного режиму форми правління і форми державного устрою, відображаючи таким чином завдання, що стояли перед самоврядними інституціями на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Відповідно в різних суспільних формаціях були й свої особливості функціонального змісту місцевого самоврядування.

Сучасну концепцію місцевого самоврядування запропоновано та сформульовано в Європейській хартії місцевого самоврядування (далі - Європейська хартія), де зазначено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність у межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до його компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або іншими зібраннями громадян, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи [2, ст. 3 п. 1, 2].

Європейська ідея суспільного розвитку передбачає, що кожна "нова" країна, яка залучається до європейської сім'ї народів, має виявити спроможність по-своєму скористатися цією ідеєю щодо впровадження її в соціальну практику специфічним, унікальним, неповторним власним прикладом.

У липні 1997 р. Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію, відповідно до якої місцеві влади мають право на вільну діяльність в інтересах місцевої громади в рамках чинних законів. Європейська хартія стала однією з найважливіших складових законодавства України щодо місцевого самоврядування.

У преамбулі Європейської хартії викладено мету Ради Європи щодо досягнення більшого єднання між її членами для втілення в життя найкращих ідеалів та позначено основні принципи, що є спільним європейським надбанням [2].

Правове оформлення реформування місцевої влади в Україні розпочалося після прийняття нової Конституції України. На жаль, р. ХІ "Місцеве самоврядування" не зовсім чітко встановлює норми-принципи, за якими мають утворюватись і діяти місцеві ради різних рівнів, особливо в частині, що стосується районних і обласних рад [1]. Через таку нечіткість у визначеннях існує можливість різних підходів до розробки нового закону про місцеве самоврядування. Тому сьогодні ми бачимо активний інтерес до цього питання з боку законодавців, органів виконавчої влади, науковців, депутатів усіх рівнів, представників органів місцевого самоврядування та муніципального руху.

Сьогодні можна констатувати, що в більшості місцевих громад питання місцевого значення вирішуються незадовільно, а надання базових публічних послуг здійснюється на неприйнятно низькому рівні, що складає основу незадоволення населення владою.

Водночас аналіз після останніх виборів до місцевих рад свідчить про те, що освітній фаховий рівень посадових осіб місцевого самоврядування значно нижчий, ніж цього вимагає час. Так, з майже 92 тис. працівників органів місцевого самоврядування лише 61,5 % мають повну вищу освіту. У 2007 р. лише 11,6 % осіб з усього корпусу службовців місцевого самоврядування підвищили свою кваліфікацію, і це тоді, коли апарати органів місцевого самоврядування було оновлено на 12,4 %. Тобто така кількість посадових осіб місцевого самоврядування мала пройти відповідне навчання саме в рік прийняття на посади. Якщо зважати на вимоги законодавства щодо оновлення знань