УДК 35.072.21

С.М. КЛІМОВА

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ

Визначено основні напрями реформування місцевих бюджетів в Україні: зміцнення прибуткової бази місцевих бюджетів; посилення стимулювальних чинників у роботі органів місцевого самоврядування щодо наповнюваності доходів бюджету; впорядкування основних витратних повноважень між рівнями бюджетів на основі принципу субсидіарності; підвищення ефективності управління засобами місцевих бюджетів.

Basic directions of reformation of local budgets are certain in Ukraine: strengthening of profitable base of local budgets; strengthening of stimulants factors in work of organs of local self-government in relation to filled of profits of budget; organization of basic expenses plenary powers between the levels of budgets on the basis of principle of subsidiary; increase of efficiency of management by facilities of local budgets.

Сучасна структура місцевих фінансів України сформувалася під впливом певних обставин. В Україні створено систему місцевого самоврядування, що визначена Конституцією України [1] і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" [2]. Принципи бюджетної системи України, її структура, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин, відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р., що набув чинності в повному обсязі 1 січня 2002 р. [6]. Пізніше, 1 січня 2004 р. набув чинності Господарський кодекс України, який врегулював господарські відносини [3]. Приймаючи кодекс, парламент намагався забезпечити зростання ділової активності суб'єктів підприємницької діяльності і головним чином затвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України. Але досягти гармонійного розвитку місцевих фінансів поки що не вдалося.

Місцеві фінанси являють собою систему формування, розподілу і використання грошових і інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих [11]. В Україні така система знаходиться на стадії становлення. Як явище складне і багатогранне, вона потребує гносеологічного аналізу, переосмислення і узагальненого тлумачення.

Проблеми функціонування місцевих фінансів досліджували німецькі економісти Д. Рау, Л. Штейн, А. Вагнер та ін. Представники вітчизняних шкіл: О. Близнюк, Т. Бондарчук, О. Бутенко, Т. Бутурлакіна, Т. Гринько, А. Зюнькін, Л. Калашнікова, І. Карпухно, П. Качур, Л. Коваленко, С. Ковальчук, В. Кравченко, І. Луніна, Г. Машко, С. Міщенко, С. Науменкова, А. Нечай, Г. Придатко, І. Сазонець, В. Стоян, І. Федів, Е. Фишко, Т. Черничко по-різному бачать перспективи розвитку місцевих фінансів в Україні.

Метою даної роботи є визначення основних напрямків удосконалення фінансової основи місцевого самоврядування в Україні - місцевих бюджетів.

Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані із формуванням централізованих і децентралізованих фондів коштів та використанням їх на забезпечення соціальних потреб і соціально-економічного розвитку територій [13, с. 10]. Суть місцевих фінансів проявляється в економічних відносинах, а їх структура представляє собою сукупність бюджетів місцевого самоврядування, спеціальних бюджетних фондів цільового призначення; позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування; фондів грошових коштів комунальних банків, якщо їх статутний капітал утворюється за рахунок коштів місцевого самоврядування; фондів комунальних підприємств, установ і організацій; кредит.

Центральною ланкою місцевих фінансових ресурсів є місцеві бюджети, які, у свою чергу, підрозділяються на два рівні. Перший рівень складають бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, районів у містах. Другий рівень - Бюджет АРК, обласні бюджети, бюджети міст Києва і Севастополя, районні бюджети. Характерною особливістю системи місцевих бюджетів, що склалася в Україні, є те, що вони формуються і використовуються, згідно з Бюджетним кодексом України, за принципом самостійності. Проте незавершеність процесу становлення системи місцевого самоврядування, єдність дохідних джерел усіх рівнів місцевих бюджетів, а також державного, зумовлює необхідність проведення повноцінної реформи, що гарантує фінансову самостійність і відповідальність територіальних громад.

Основні цілі державної регіональної фінансової політики України певною мірою визначаються Конституцією. Так, згідно зі ст. 95, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Згідно зі ст. 142 Конституції України, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування [1].

Ці положення Конституції України є підґрунтям для розробки конкретних заходів державної регіональної фінансової політики. Серед них слід виділити такі: зближення рівнів соціально-економічного розвитку окремих регіонів, надання фінансової допомоги територіям, які не мають достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій і обов'язків, створення умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій території країни; забезпечення комплексного економічного й соціального розвитку територіальних одиниць та ін.

Державна регіональна фінансова політика в Україні формується з урахуванням європейських тенденцій бюджетного реформування. Так, К. Павлюк і І. Іголкін дослідили етапи реформування фінансової системи нових членів ЄС, проаналізували певні проблеми, що виникають у процесі реформування державних фінансів і визначили перспективні заходи реформування. До них відноситься зниження податкових ставок і розширення податкових баз; реформування системи соціального забезпечення, спрямоване на створення більш життєздатної щодо фінансів і функціональної структури; раціоналізація державного управління; перерозподіл державних ресурсів від заробітної плати і трансфертів до науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, освіти й інфраструктури [12, с. 55].

Реформування бюджетної системи, міжбюджетних відносин в Україні триває вже декілька років, і щороку визначає свої пріоритети. Іще в 1999 р. В. Кравченко наголошував на необхідності ".здійснення заходів із зближення рівнів соціально-економічного розвитку в різних регіонах та територіях країни, забезпечення єдиних стандартів