Проте для сутнісного розуміння служби, визначення однієї дифеніції недостатньо. З нашої точки зору, пильної уваги потребують питання її змістовного наповнення, диференціації за видами, місця і ролі служби як соціальної діяльності в системі суспільних відносин.

Метою роботи є визначення змісту, відмінностей, видів, місце та ролі служби в загальному розумінні з метою формування сталого уявлення про службу як базового поняття професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування.

Визначене поняття надає можливість і формує необхідність, у першу чергу, з'ясувати відмінності служби від інших видів соціальної діяльності. Природнім є звернення, передусім до процесу праці протягом службової діяльності, оскільки саме він, з точки зору В. Манохіна [13, с. 5], визначає вирішальний фактор їх відмінностей - об'єкт впливу в процесі праці. У пошуках відповіді на питання про об'єкт впливу служби звернімося до роботи В. Манохіна, котрий на підставі детального аналізу процесу праці протягом службової діяльності обґрунтував такий висновок: "Служба як вид трудової соціальної діяльності об'єктом свого впливу має людину, особистість, його основні соціально-біологічні якості, притому вплив цей - безпосередній, а людина - конкретна. Цим служба й відрізняється від .інших видів соціальної діяльності" (переклад авт. - К.С.) [13, с. 7]. Навряд чи тут є необхідність доводити щось інше. Тому приймемо це положення як одне з основних щодо нашого дослідження, але окрім позиції автора з питання двоїстості відносин, що складаються між учасниками в процесі службової діяльності. Учений вважає, що двоїстість відносин містить: по-перше, службові відносини в процесі служби (курсив авт. - К. С.), тобто між особою, яка здійснює службову діяльність (службовцем) та об'єктом впливу - іншою особою; по-друге, неслужбові відносини (загальні для будь-яких учасників трудової діяльності), які виникають не в процесі служби, а з приводу служби (курсив авт. - К.С.) [13, с. 7]. На нашу думку, людина як об'єкт впливу службової діяльності має розглядатися у внутрішньому та зовнішньому вимірі. Внутрішній: людина тут постає як об'єкт впливу "організаційно-правово врегульованих внутрішніх взаємовідносин", за чим зміст службових відносин зводиться до "включення особистого потенціалу кожного службовця як представника певної соціальної групи у постійний і безперервний процес забезпечення ефективності служби" [11, с. 153], тобто перспективною є та служба, що прагне максимально ефективно використовувати свій людський потенціал, створюючи всі умови для найбільш повної віддачі співробітників на роботі й інтенсивному розвитку їхнього потенціалу. Зовнішній - розглядає людину з її потребами, інтересами, мотивами, цінностями, психологічною структурою тощо в мікро-, макро- та інтерсистемі як об'єкт впливу з боку "єдиної суспільної свідомості", яка, з точки зору Г. Канафоцької [9], повинна бути урівноважена повагою до індивідуальних творчих здібностей. На жаль, сьогодні світ охопив егоїзм, при якому людина не бажає входити у співтовариство, встановлювати відносини взаємообміну і взаємовідповідальності між індивідом і співтовариством. Ці обставини мають досить суттєве значення в регулюванні служби як "живої" організації, що сприятиме не лише зростанню матеріального добробуту, а й допоможе людям усвідомити гуманістичні цінності суспільного буття, зрозуміти, що постає нова парадигма цивілізаційних змін, відкриваються можливості для світоглядного прориву, синтезу науки, освіти, мистецтва, культури на основі єдності людського, загальноцивілізаційного та космічного підходів. Таке перетворення сприятиме фундаментальному розширенню горизонту свідомості і відповідальності служби (курсив авт. - К.С.) як соціального організму та його членів-службовців: останні стануть здатними брати на себе відповідальність, керуючись не особистими мотивами, а об'єктивною необхідністю, майбутніми глобальними цілями розвитку людства; а феномен усвідомлення, на думку фахівців, є механізмом розв'язання протиріч професійного становлення особистості [3].

Розгляд змісту служби в загальному плані можна зосередити на двох аспектах. Перший концентрується на облаштуванні служби, яка за своєю суттю є формою організації. Відтак, зміст служби як організації вміщує такі основні питання: 1) реєстр посад, який являє собою перелік найменувань посад служби, класифікованих по рівням управління, групам і функціональним ознакам та на основі якого формується і затверджується штатний розклад відповідно до структури, що закріплюється в статуті організації; 2) чітке встановлення повноважень щодо вирішення конкретних питань або коло обов'язків по виконанню й забезпеченню певних повноважень, які конкретизовано в посадовій інструкції, що складається окремо для кожної посади згідно зіштатним розкладом структурного підрозділу; 3) установлення порядку і способів заміщення посад служби відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад, наприклад, щоб унеможливлювати вступ на службу до органів публічного управління явно некомпетентних кандидатів запроваджено merit system, що ґрунтується лише на інтересі служби, а тому передбачає набір на службу на підставі конкурсу, відкритого для всіх і суто шкільного за характером [8, c. 322-323]; 4) порядок і умови проходження служби: атестація, кваліфікаційний іспит, кваліфікаційні ранги, заохочення та ін.; 5) визначення відповідальності службовця за здійснення повноважень чи виконання покладених обов'язків, а також порядку притягнення його до відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним покладених на нього обов'язків, порушення трудової дисципліни; 6)