Другий аспект змісту служби стосується службової діяльності, онтологічну основу якої вже закладено процесом організації та налагодження служби. До важливих ознак службової діяльності можна віднести: а) сукупність конкретних видів професійних послуг, що надаються споживачу службовцями відповідно до їх посадових повноважень; б) є процесуальним явищем, яке відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відносини, які існують у реальній дійсності, і розкриває порядок виконання функцій та влади залежно від присвоєного кваліфікаційного рангу; в) регулює суспільне життя людини, виконує волю тих, кому підпорядковані службовці, тому в ній багато повинного, необхідного, обов'язкового, неодмінно покликаного здійснюватися незалежно від бажання та волі людини, яка знаходиться на цій службі, проте в межах установленої відповідальності; г) здійснюється за умови професійної здатності службовців, що пов'язано з проведенням атестації, застосуванням заохочень, професійною кар'єрою та ін.; д) це праця осіб, які найняті професійно виконувати певні обов'язки і яка має оплачуваний характер, тобто за працю службовці отримують заробітну плату і "соціальний пакет"; є) відноситься до людиноцентриської сфери суспільних відносин, тобто службова діяльність можлива тільки завдяки наявності особового складу, відтак її можна розглядати як засіб самоутвердження людини, реалізації професійного потенціалу особистості, відданого служіння суспільству, безумовного підпорядкування особистих інтересів суспільним.

Логічним продовженням уже висвітлених питань стосовно служби є, на нашу думку, необхідність з'ясування її місця і ролі в житті суспільства і держави. Перш за все необхідно уточнити, що: ".служба у суспільстві не являє собою відокремлену організаційну структуру, як будь-яка державна або недержавна організація. .Організаційного уособлена у масштабах суспільства й держави служба не мала і не має" [5, с. 5; 10, с. 12-13]. Зазначимо, що в наукові літератури [5; 10; 13 та ін.] відзначається єдиний підхід з цього питання, за яким служба є ".невід'ємним елементом будь-якої організації умовою ведення організацією своїх справ" (переклад авт. - К.С.), з чого виходить, що визначити її місце та роль ".можна лише стосовно і в масштабах організації, як її основного елементу" (переклад авт. - К.С.) [13, с. 11]. Проте, враховуючи ситуацію з багаточисельністю і різноманітністю організацій, що існують у сучасному суспільстві, нами було проведене дослідження в цьому напрямі, результати якого дозволили сформулювати низку тверджень щодо осмислення місця і ролі служби в суспільстві і державі: 1) служба є складовою структури організації і займається побудовою і координацією функціонування системи менеджменту, розробкою і реалізацією управлінських рішень по якнайкращому виконанню плану, досягненню головної мети; 2) служба об'єднує людей для їх спільної діяльності у рамках визначеної організаційно-правової форми. "Розвиток будь-якої організації, а через неї і суспільства в цілому безпосередньо пов'язаний з розвитком свідомості і здібностей окремої людини, з формуванням її світогляду" [9]; 3) служба здійснює функції управління як процесу, тобто її роль полягає в координації дій окремих елементів системи організації, досягнення взаємної відповідності функціонування її частин. До речі, усунення традиційних відмінностей між управлінням у приватному і громадському секторах, що доводить Л. Маллінз [12, с. 199-202] свідчить на користь висновку про те, що ".і в масштабі суспільства і в масштабі держави місце і роль служби залишаються однаковими, тільки з масштабами набагато більшими" (переклад авт. - К.С.) [13, с. 14]; 4) служба підпадає під дію зовнішніх факторів. Так, характерними тенденціями для служби в останні півстоліття є: перша - підвищення її ролі, рівня та обсягів, зумовлених досягненнями науки і їх широким практичним використанням у соціальній діяльності, появою великих та універсальних органів управління, прискоренням розвитку раціоналізації, конструювання та проектування тощо; друга - посилення впливу сил, які поза службою, але виконання їх команд є обов'язковим для служби, а форми тиску з боку цих сил (політичні партії, політичні лідери, громадські рухи, мафіозні групи, лобізм, закордонні організації та служби тощо) стають більш різноманітнішими та витонченими.

Характеризуючи службу, не можна поза увагою залишити її диференціацію на види. Чітка формальна диференціація служби заснована на характері завдань або відмінностях в навколишньому середовищі. Поділ служби на види пов'язується з такими аспектами: а) статут організації: державна (державні органи, державні підприємства і установи та їх об'єднання, військові формування) або недержавна (муніципальні організації, політичні партії, об'єднання громадян тощо) організація. У такому випадку мова йде про державну і недержавну службу [13, с. 15]; б) призначення відповідних органів і організацій (три типи організацій - державні, недержавні, місцеве самоврядування, і відповідно, державна і недержавна служби та служба в органах місцевого самоврядування) [2, с. 95 - 98]; в) предмет діяльності державних і недержавних організацій. Така диференціація організацій створює основу і для поділу служби на такі види: державна служба (служба в державних органах (державному апараті); служба у військових формуваннях (збройні сили, внутрішні війська, прикордонні війська та ін.); служба, яка є в державних підприємствах і установах. Разом з цим підкреслюється, що відносити чи не відносити цю службу до державної залежить від держави, наприклад, в умовах централізованої держави адміністрація державних підприємств і установ була, за загальною думкою, що висловлювалася в науці управління та науці адміністративного права, органом державного управління і служба в них не могла не бути державною); і недержавна (цивільна)