служба (муніципальна служба, якій відводиться перше місце як найбільшої за обсягом і такої, що разом з державною службою, покликана забезпечити практичну діяльність органів місцевого самоврядування; служба на державних підприємствах і установах, якщо останні не мають статусу державного органу; служба в апараті об'єднань громадян, мета якої полягає в забезпеченні життєдіяльності громадських об'єднань громадян (з політичних, професійних, спортивних інтересів тощо), створених згідно з законодавством; служба в апараті політичних партій; служба в органах управління в системі кооперативних організацій у господарчій, соціальній (освіта, охорона здоров'я, наука та ін.), правоохоронній (правова допомога населенню і організаціям) сферах; службу в організаціях приватних, тобто підприємств і установ, що належать приватним особам). Як бачимо, найбільше питань викликає положення служби в органах місцевого самоврядування (муніципальної служби). На нашу думку, це значною мірою визначається не тільки ступенем автономії, наданої місцевому самоврядуванню державою, але і його інституційними особливостями. Проте означена проблема є досить складним і потребує окремого дослідження.
Цілком очевидно, що служба є необхідною умовою і засобом життєзабезпечення всього суспільства, різних об'єднань та індивідів. Служба формувалася разом з розвитком суспільства, в рамках суспільства і для суспільства. Саме поняття "служба" має різні тлумачення (як вид діяльності людини, як соціально-правовий інститут, як система спеціальних органів держави, як духовна діяльність), узагальнюючи які, на нашу думку, його розуміння можна сформулювати таким чином: служба - це професійна, сумісна діяльність осіб, які працюють за наймом, виконуючи обов'язки, визначені посадою, в межах організаційно-правововрегульованих внутрішніх взаємовідносин, реалізуючи функції управління або створюючи духовні цінності в певному соціально-економічному або гуманітарному секторах, нерозривно пов'язаних із системою інституцій (спеціалізованих підприємств, установ і організацій), тим самим надаючи органу, організації здатність діяти, виконувати доручену справу. Вирішальним фактором, який формує відмінності служби від інших видів соціальної, суспільно-корисної діяльності, є об'єкт впливу в процесі праці. В якості останнього виступає людина, яка як об'єкт впливу службової діяльності має розглядатися, з нашої точки зору, у внутрішньому та зовнішньому вимірі. Внутрішній містить вплив усіх складових внутрішньої структури організації на людину, особистий потенціал кожного службовця; зовнішній - вплив на людину "єдиної суспільної свідомості", в основі якої єдність людського, загальноцивілізаційного та космічного підходів.
Зміст служби в загальному плані зосереджується на процесі налагодження служби як сучасної організації та на службовій діяльності особи, яка в процесі проходження служби на практиці виконує, як ми вважаємо, подвійну роль, з одного боку, як об'єкт складної соціальної структури, якій притаманні інтереси особистості і груп, стимули і обмеження, дисципліна і творчість, нормативні вимоги і неформальні ініціативи, свій погляд і своя культура, традиції і репутація, з іншого - як суб'єкт соціальної дії, здатний інтенсивно кооперуватись і асоціюватися в різних формах спільної роботи і управління, аналізувати інформацію і приймати рішення щодо завдань по забезпеченню гідного життя нинішнім і майбутнім поколінням.
Місце і роль служби в суспільстві і держави, на підставі виявлених нами в результаті аналізу стійких співвідношень, властивостей, ознак, спрямованості процесів, визначається соціальною організаційно-правовою формою та впливом зовнішніх сил. Останні мали місце завжди, але в сучасних умовах їх вплив на службу значно посилюється.
Питання про вихідний пункт, який має бути покладений в основу поділу служби на види є дискусійним. Зокрема, відзначається підхід щодо поділу служби відповідно до статуту організації (на державну і недержавну служби); з огляду на предмет діяльності організації (державна і цивільна служби та їх диференціація); беручи до уваги призначення відповідних органів і організацій (три типи організацій - державні, недержавні, місцеве самоврядування, і відповідно, державна і недержавна служби та служба в органах місцевого самоврядування). Проте незмінною залишається основа визначення змісту та статусу служби, її виду - це організація, обов'язковим невід'ємним елементом якої, її внутрішньої структури є служба.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином, незважаючи на те, що з моменту зародження служби пройшли століття і тисячоліття, виникли різні види служби, форми службової діяльності інтерес до цього виду соціальної діяльності в будь-якому суспільстві, у будь-якій державі залишилася незмінним, що становить міцну основу для подальших досліджень у даному науковому напрямі, розробки пропозицій і рекомендацій, за допомогою яких служба організується і практично здійснюється.
Література:
1. Бахрах Д.Н. Административное право. Часть общая: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1993. - 301 с.
2. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. - Х.: Право, 2005. - 304 с.
3. Варбан М.Ю. Проблема рефлексивної підтримки професійного становлення особистості на етапі переходу від юності до дорослості // http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=23&c=264 (18.02.08).
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доп.): Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с.
5. Венедиктов В.С., Іншин М.І., Клюєв О.М. Організаційно-правові засади сучасної державної служби України: Наук.-практ. посіб. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - 172 с.
6. Гомель В.П., Чукаєва В.О. Державна служба: Курс лекцій. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - 304 с.
7. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. - К.: Ін Юре, 1999. - 244 с.
8. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з фр. В.
