УДК 35:061.1 ЄС

В. Ю. СТРЕЛЬЦОВ

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОНЦЕПЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВРЯДУВАННЯ

Узагальнено підходи до визначення понять "врядування" та "європейське врядування", визначено основні розбіжності між концепціями управління та врядування. Проаналізовано заходи з реформи врядування, запропонованих Європейською Комісією, на основі чого визначено та обґрунтовано майбутні напрямки розвитку врядування на європейському континенті.

The article summarized the approaches to the definition of "governance " and "European governance", defined the basic differences between the concepts of administration and governance. Analyzed governance reform measures proposed by the European Commission, based on what is defined and justified the future direction of government on the European continent.

Перегляд ролі держави в сучасному світі та спрямування наукових досліджень на процеси розвитку державного управлінням в об'єднаній Європі як експериментального майданчику для апробації нових управлінських парадигм зумовлене невпинним розвитком процесу європейської інтеграції. Вплив останніх розширень ще більше акцентував увагу на формуванні нового стилю управління та врахуванні традицій вироблення політики в нових державах-членах ЄС.

Термін "врядування" став широко вживатися в 1990-х рр. такими міжнародними організаціями, як ООН, Світовий банк, МВФ. З визнанням важливості ефективного врядування для макроекономічного зростання та стабільності, МВФ та Світовий банк навіть розширили умови надання позик вимогами належного врядування та створення інституційних рамок вироблення економічної політики, запровадивши відповідні показники. У 1995 р. у межах СОТ було створено нову категорію обов'язкових вимог до держав-членів, які поширювались на багато сфер внутрішнього законодавства. Міжнародні фінансові інститути надавали консультативну та технічну допомогу з метою забезпечення ефективного врядування та стримування корупції в державах-реципієнтах фінансової допомоги.

Разом з тим, все більшої актуальності набувають питання сутності європейської системи врядування та європеїзації національних політичних систем. До того ж не є дивним той факт, що зростаючий інтерес до цієї тематики створив певні труднощі для розуміння поняття "європейське врядування".

Сучасні підходи до трансформації сутності європейського врядування висвітлено в працях таких відомих зарубіжних вчених, як: Д. Мітрані, Г. Атаманчук, С. Бартоліні, К. Дойч, Е. Хаас, Л. Ліндберг, С. Шайнгольд, Ф. Шміттер, С. Хоффманн, Ж. Ґаррет, Р. Кеохайн, Ж. Най, Воллес, Г. Воллес, К. Вебб, Н. Нугент, С. Булмер, Д. Зайсман, Е. Моравчік, Г. Маркс, А. Зброджіа, П. Магнетт, Д. Зейтлін, Д. Річардсон, Д. Вайлер, Е. Штейн, Д. Марч, Д. Олзен, К. Селен, С. Штейнмо, К. Армстронг, П. Піерсон, А. Барлей, У. Маттлі, А. Мілвард, Дж. Грієко, Д. Вінкотт, А. Форстер, А. Світ, С. Джордж, Дж. Матларі, О. Валей, Б. Розамонд, Ж.-П. Бландінєр, М. О'Нейл, В. Шнайдер, Р. Родос, Хікс, Ф. Шарпф, Б. Колер-Кох, Д. Дайнен та ін.

Різноманітні питання розвитку європейської системи державного управління та її впливу на Україну досліджують вітчизняні вчені В. Авер'янов, О. Андрійко, В. Керецман, І. Грицяк, В. Копійка, В. Кравченко, В. Куйбіда, В. Опришко, О. Рудік, Е. Топалова, В. Посельський.

Однак попри різноманіття визначень терміну "європейське врядування" переважає його розуміння у вузькому сенсі. Ученими переважно розглядається процес вироблення політики та її впровадження, але не робиться фокус на врядуванні у більш широкому сенсі.

Метою статті є визначення сутності концепції європейського врядування та її місця в інтеграційних процесах.

Роботи Макіавеллі про государя й Жана Бодена про абсолютний суверенітет закріпили традиційну концепцію держави як інституту, що монополізує всю владу, що поширюється в тому числі на населення, яке проживає на території даної держави. Із цього погляду поняття "управління" асоціюється з ідеєю сильно централізованої й ієрархічної за своєю структурою влади.

Але час вніс свої корективи до розуміння місця та ролі держави в сучасному світі. Поява терміну "governance" завдала певних труднощів як для управлінців, так і філологів, оскільки його важко однозначно перекласти, особливо на мови країн Центральної та Східної Європи. Основна проблема полягає в тому, що його часто перекладають як управління ("administration", "management"), зазвичай не приділяючи належної уваги різним концепціям, що закладені в цих термінах. Такий переклад виходить з різних політичних традицій та адекватно не відображають сутність запровадженого у 18 ст. Дж. Локом терміну належного врядування, яке базується на розподілі влади.

Концепція "governance" на противагу концепції "administration"", складається із трьох складових [1]:

· відповідальність несе не тільки політична влада. "Governance" являє собою компроміс, заснований на впливі політичного, економічного й соціального факторів, оскільки пропонує нові форми дій, що ставляться до регулювання;

· різні суб'єкти вимагають залучення до процесу прийняття рішень і в стані пропонувати нові рішення для вирішення суспільних проблем. "Governance" наголошує на делегуванні відповідальності, що відбувається в трикутнику між державою, громадянським суспільством і ринком;

· жоден із суб'єктів не має знань і засобів, необхідних для самостійного вирішення існуючих проблем. Виникає необхідність у багатоступінчастих процесах взаємодії та переговорів між різними учасниками.

В українській мові існує стійкий і загальновизнаний переклад терміна "governance", тобто врядування. Переклад його як "управління" неадекватне. Термін "врядування" припускає розмаїтість форм впливу одних агентів на інших, починаючи від прямого примусу й закінчуючи укладенням добровільних взаємовигідних угод.

Слово "врядування" (governance) з'явилося вперше в 1937 р. у статті американського економіста Роналда Коуза "The nature of the fum". У випадку комерційної діяльності або неурядових організацій, врядування пов' язане з менеджментом, узгодженням політик, процесів і