концепції Хофстеді є характеристики довготривалості орієнтацій у поведінці членів суспільства. Довготривала орієнтація виявляється у погляді в майбутнє та в наполегливості щодо досягнення цілей. Культуру з довготривалою орієнтацією (LTO>50) мають Китай, Тайвань та Японія. Короткотривала орієнтація характеризується поглядом у минуле та сучасне, виявляється через повагу до традицій та виконання соціальних зобов'язань. До країн з культурою, що характеризується відносно короткотривалою орієнтацією (LTO<50), належать США, Німеччина та Франція.
Для ілюстрації відмінностей між національними культурами згідно з методикою Г. Хофстеді наведемо таблицю з даними щодо 5 країн [10;11] (табл. 3).
Отже, за даними Д. Майтрі та Т. Бредлі [11], Україна має: досить низьку дистанцію влади; середній ступінь індивідуалізму поряд з колективізмом; низький показник мужності, а отже - жіночність; середній ступінь прагнення уникнути невизначеності та середній показник довготривалості орієнтацій. Безумовно, наведені показники слід вважати радше умовними, оскільки в науковій літературі можна знайти інші дані. Так, український науковець Ю. Палєха, посилаючись на результати досліджень Міжнародного інституту менеджменту, наводить дещо відмінні дані по Україні, а саме: PDI - 70 (висока дистанція влади); IDV - 53; MAS - 48 (середнє між мужністю і жіночністю); UAI - 63 та LTO - 10 (короткотривалість орієнтацій) [5, с. 88]. Останні показники, з нашої точки зору, більш відповідають характеру управлінської діяльності в нашій державі та ментальним особливостям українців. У цілому, у поєднанні з іншими методами визначення культурних характеристик моделей управління методика Г. Хофстеді може успішно використовуватися в державному управлінні.
Поряд з концепцією п'яти вимірів культури Г. Хофстеді, на наш погляд, заслуговує на увагу і теорія Ф. Тромпенаарса та Ф. Хемпдена-Тернера [12], в якій науковці пропонують виділити три характеристики культури управління: ступінь централізації влади, ступінь формалізації влади та об'єкт, на який направлене управління. На думку авторів, ці характеристики дозволяють класифікувати управлінські культури і виділити чотири їх моделі: "Інкубатор"; "Керована ракета"; "Ейфелева вежа" та "Сім'я".
Типи культури "Інкубатор" та "Керована ракета" відносяться до егалітарних культур, в яких відстань між вищими та нижчими рівнями управління невелика, а відтак, і ступінь централізації управління низький. Проте ці моделі відрізняються ступенем формалізації управління: в "Інкубаторі" він високий, а в "Керованій ракеті" - низький. Крім того, культура типу "Інкубатор" спрямована на розвиток особистості, тому важливим аспектом мотивації для службовця в ній виступає можливість самовдосконалення. Для "Керованої ракети" властиве орієнтування на вирішення конкретного завдання або досягнення певної цілі. Цей тип культури передбачає максимальний ступінь делегування управлінських функцій нижчим ланкам управління. Найбільш яскравими представниками цих культур є США і Канада ("Інкубатор") та англосаксонські й північноєвропейські держави ("Керована ракета").
Культурам типу "Сім'я" і "Ейфелева вежа" властиві ієрархічність, обмежене делегування влади і високий ступінь централізації в управлінні. Тип "Сім'я" орієнтується на виконання вказівок, що надходять згори, а структура носить суто ієрархічний характер. Система влади в цілому базується на патерналістській основі, в якій ініціатива підлеглих має відповідати побажанням керівництва. Стосовно "Ейфелевої вежі" слід зауважити, що вона має чітку рольову орієнтацію; в ній детально визначено функціональні обов'язки кожного працівника на кожному щаблі владної вертикалі. Модель типу "Сім'я" мають країни Азії, Латинської Америки, Південно-Західної Європи та держави СНД, тобто й Україна. До типу "Ейфелева вежа" відносяться Німеччина та країни Центральної Європи [13].
У сучасному крос-культурному менеджменті низка інших концепцій і методик щодо вивчення культури. Розглянуті методики Г. Хофстеді та Ф. Тромпенаарса є найбільш універсальними та такими, що можуть бути застосованими в органах державного управління.
Підсумовуючи, необхідно сказати, що аналіз запропонованих концептуальних підходів і методик щодо визначення впливу національної культури на формування моделі управління, в тому числі й державного управління, дозволяє зробити такі висновки. По-перше, різноманітність культур породжує своєрідні національні стилі та моделі управлінської діяльності. По-друге, основу диференціації моделей управління за культурними ознаками складають цінності, стереотипи поведінки, традиції та історичний досвід держави. По-третє, культура та культурно-ментальні особливості тієї чи іншої нації можуть впливати на характеристики моделі управління як позитивно, так і негативно. По-четверте, упровадження в Україні моделей державного управління на зразок розвинених держав світу слід здійснювати лише в площині української культури, тобто через адаптацію зарубіжних моделей і методів державно-управлінської діяльності до умов українського суспільства.
Українська держава, на нашу думку, повинна цілеспрямовано розбудовувати власну модель державного управління, засновану на національних традиціях, інтересах громадян і сучасних здобутках світової науки. Також вважаємо, що використання крос-культурних методик у сфері державного управління дало б змогу науковцям і практикам управління, з одного боку, визначити основні характеристики національної управлінської культури, а з іншого - розробити і вжити відповідних заходів, спрямованих на покращання процесу управління та підвищення якості управлінських рішень і послуг.
Література:
1. Выжлецов Г. П. Аксиология культуры / Г. П. Выжлецов. - СПб. : Изд-во С.-Петербургского университета, 1996. - 152 с.
2. Костин А. И. Кросс-культурный менеджмент и политическая среда в условиях глобализации экономики / А. И. Костин, И. А. Костина // Вестник Московского университета. - Сер. 12. - (Политические науки). - 2005. - № 1. - С. 103-131.
3. Льюис Р. Д. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию / Р. Д. Льюис ; пер. с англ. - М. : Дело, 1999.
