УДК 35.072.6

М.В. КРАВЧЕНКО

РЕГІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Проаналізовано регіональні пріоритети державної політики у сфері соціального захисту населення України, виявлено проблеми та прогнозування перспектив соціального розвитку на регіональному рівні, викладено пропозиції щодо покращання ситуації в цій сфері.

The analysis of regional features of a state policy in sphere of social protection of the population, revealing ofproblems and forecasting of prospects of social development at a regional level, and also development of recommendations for improvement of a situation in this sphere

Забезпечення сталого збалансованого та прогнозованого соціально-економічного розвитку України, підвищення рівня та якості життя населення, збагачення соціального і трудового потенціалу кожної окремої людини неможливе без проведення активної державної політики у сфері соціального захисту населення на регіональному рівні. У соціальній сфері накопичилося достатньо проблем, які обумовлені як трансформаційними процесами, так і глибокими суперечностями розвитку, що мають місце і сьогодні. Тому виявлення та врахування регіональних відмінностей сприятиме розробці та впровадженню дієвої політики держави, спрямованої на прискорення соціального та культурно-духовного розвитку всієї країни та її регіонів та забезпечення постійного зростання добробуту громадян.

Слід зазначити, що останнім часом дещо розширилися повноваження територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування в управлінні соціогуманітарним розвитком регіонів [2], проте існуюча система регіонального управління у сфері соціального захисту населення загалом є неадекватною для вирішення основних проблем і суперечностей розвитку українського суспільства. Відсутність комплексної стратегії розвитку держави на загальнонаціональному і регіональному рівнях та справжньої децентралізації не тільки стримує поступ, але й створює безпосередню загрозу стабільності, територіальній цілісності та національній безпеці країни. Аналіз у регіональному вимірі сучасного стану соціально-економічного розвитку свідчить про значні диспропорції, нерівномірність рівня та якості життя населення, що створює передумови для соціальної напруги в суспільстві [3].

Проблеми і перспективи розвитку вітчизняної системи соціального захисту населення та її вплив на всі сфери суспільного життя українців знаходяться в постійній увазі науковців. Теоретико-методологічні та прикладні питання соціального захисту населення та його регулювання досліджують Д. Богиня, І. Бондар, І. Гнибіденко, М. Долішній, Е. Лібанова, А. Колот, Б. Надточій, А. Нечай, В. Новіков, В. Онікієнко, С. Пирожков, В. Яценко та ін. Вивченням соціальних питань на регіональному рівні займаються такі вчені, як О. Новікова, Ю. Краснов, С. Вовканич, С. Злупко, А. Ягодка, О. Яременко та ін.

Водночас, у вітчизняній літературі бракує спеціальних досліджень, пов'язаних з аналізом регіональних особливостей територій для розробки пріоритетів державної політики у сфері соціального захисту населення як на загальнонаціональному, так і на регіональному та місцевому рівнях.

Метою роботи є вироблення пріоритетів та перспектив соціального розвитку українського суспільства в контексті нової державної регіональної політики на основі аналізу сучасного стану соціального захисту населення на регіональному рівні.

Існуючі протиріччя місцевих, регіональних та загальнодержавних інтересів, породжені відсутністю стратегії державної регіональної політики, призвели до значного відставання від європейських країн і навіть наших найближчих сусідів за показниками рівня і якості життя громадян, до різких відмінностей між містом і селом, до нестачі людських ресурсів, викликаних демографічною кризою та посиленням трудової міграції тощо. Така ситуація потребує нового розуміння регіональної політики України як цілісного комплексного явища та, відповідно, невідкладного вироблення мети та напрямів сучасної регіональної політики і розробки відповідних пріоритетів.

У цьому зв'язку, на наш погляд, заслуговує на увагу проект концепції державної регіональної політики, розроблений робочою групою під керівництвом міністра регіонального розвитку і будівництва В. Куйбіди із залученням повідних фахівців і вчених у цій царині. У ньому сформульовано таку мету державної регіональної політики - "поліпшення якості життя людини незалежно від місця її проживання через забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку країни, інтеграції територій в єдиному політичному, правовому, інформаційному та культурному просторі, максимального використання їхнього потенціалу з урахуванням усіх особливостей" [8]. Іншими словами, регіональні відмінності маємо перетворити на можливості.

Слід зазначити, що сформульована мета вітчизняної державної регіональної політики цілком узгоджується з основоположним принципом державної політики у сфері соціального захисту. Він полягає в тому, що держава через органи державної влади повинна забезпечувати гарантовані соціальні права всім громадянам, незалежно від віку, соціального становища чи місця проживання, створювати рівні умови для життєдіяльності всім категоріям населення, забезпечувати більш адекватний перерозподіл національного багатства [5]. Тобто йдеться про єдині стандарти якості життя громадян, які мешкають у будь-якому селі, селищі, місті чи столиці. Отже, об'єктом соціального захисту виступає кожна людина, що характерно для соціальної політики високорозвинутих країн. Водночас, зміст соціального захисту, його форми і методи покликані бути індивідуальними, адже частина осіб потребує матеріальної допомоги як першої умови виживання, інша - захисту самореалізації особистості.

Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку соціального захисту населення на регіональному та місцевому рівнях зумовлені соціально-економічною, демографічною та екологічною специфікою кожного регіону країни, що містить як позитивні, так і негативні наслідки. Розглянемо основні.

Високі доходи мають люди переважно у Східній Україні - в Запорізькій, Донецькій і Дніпропетровській областях. Ці високо індустріалізовані області генерують найбільші обсяги валової доданої вартості на душу населення в країні. Отже, з точки зору економіки, східні території найрозвинутіші, водночас вони мають значні демографічні проблеми, а показник людського розвитку в Луганській і Донецькій