· підвищенні якості життєдіяльності населення, досягненні високих соціальних стандартів та нормативів;

· сприянні розвитку людських ресурсів, повноцінному відтворенню людського потенціалу, що передбачає, в тому числі, розбудову та модернізацію соціальної інфраструктури;

· створенні умов для реалізації соціального потенціалу людини;

· реформування системи оплати праці, підвищення її стимулюючої ролі у структурі грошових доходів населення;

· трансформації ринку праці та сфери зайнятості населення;

· покращанні послуг в охороні здоров'я, створенні системи загальнообов'язкового державного медичного страхування;

· гарантуванні і рівності умов при набутті загальної освіти;

· вирівнюванні рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана з об'єктивними причинами;

· створення умов для соціальної адаптації осіб з обмеженими фізичними можливостями, у т.ч. умов для навчання і працевлаштування відповідно до стану здоров'я;

· створенні сучасної системи соціальних послуг.

У зв'язку з цим першочерговими завданнями забезпечення гідного рівня соціального розвитку регіонів вбачаються такі:

· створення економіко-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян у кожному регіоні країни, що передбачає: по-перше, підвищення рівня оплати праці, при цьому політика доходів має трансформуватися в напрямі стимулювання зростання легально виплачуваної заробітної плати та шляхом упровадження нового соціального стандарту - регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати в усіх секторах економіки і збільшення оплати праці до світового рівня; по-друге, створення стимулів до продуктивної трудової діяльності з метою реалізації професійно-кваліфікаційного потенціалу працівників та прагнення набути високого рівня професійно-освітньої підготовки;

· подолання дисбалансу на регіональних ринках праці, створення робочих місць згідно з потребами кожного конкретного регіону;

· забезпечення продуктивної зайнятості, що неможливо без конкурентоспроможності як робочої сили, так і підприємств у кожному регіоні;

· пріоритетність створення нових високотехнологічних і модернізація існуючих робочих місць;

· диверсифікація зайнятості сільського населення, розвиток соціальної інфраструктури на селі;

· створення системи пенсійного забезпечення на страхових засадах та забезпечення нинішнім пенсіонерам пенсій, адекватних трудовому внеску;

· забезпечення доступності та якості соціальних послуг, децентралізація системи надання соціальних послуг, яка передбачає посилення ролі громад, розукрупнення великих закладів і центрів, їх територіальне наближення до місця проживання людини;

· посилення адресної підтримки соціально незахищених верств населення шляхом використання кращих практик соціального захисту на місцевому рівні як закордонних, так і національних;

· стабілізація процесів відтворення населення, збільшення народжуваності та тривалості життя, скорочення рівня захворюваності, травматизму та спричиненої травматизмом інвалідності, що передбачає низку заходів - від грошової допомоги до вирішення проблем в охороні здоров'я та житловій політиці, реального кредитування, формування здорового способу життя тощо.

Реалізація поставлених завдань сприятиме зниженню надмірної соціально-економічної диференціації регіонів та подоланню розбіжностей у соціальному захисті громадян незалежно від території проживання, усуненню соціальної нерівності між регіонами, що виникає під час розподілу соціальних та економічних благ. Зростання економічної та соціальної безпеки працездатних осіб на основі їхньої власної ініціативи, самореалізації та створенні рівних можливостей в економічній сфері призведе до зменшення бідності, нерівності та соціального розшарування в суспільстві, уникнення економічної та соціальної маргіналізації недієздатних осіб, що сприятиме досягненню соціальної справедливості і стабільності та зменшенню соціальної напруги в суспільстві. Ефективна трансформація політики доходів забезпечить істотне підвищення рівня життя всіх верств населення, збільшення індивідуальних накопичень і споживання, сприятиме виявленню резервів продуктивного використання людських ресурсів з урахуванням завдань державної регіональної соціально-економічної політики та мінімізує негативний вплив міграційних процесів на стан регіональних ринків праці. Підвищення рівня якості життя позначиться на відтворенні інтелектуального капіталу, збільшенні народжуваності й тривалості життя населення. Створення сучасної системи якісних соціальних послуг не тільки наблизить їх до європейського рівня, але й сприятиме посиленню ролі та відповідальності органів місцевого самоврядування за якість, фінансове забезпечення, обсяг та вибір надавача соціальних послуг.

Підсумовуючи, слід зазначити, що дієвість державної політики щодо соціального захисту населення на регіональному рівні визначається рівнем та якістю життя людини. Реальний вимір індексу людського розвитку неможливий без моніторингу по відповідним індикаторам. Актуальним вбачається вдосконалення системи моніторингу, яка має включати відстеження стану та тенденцій соціально-економічного розвитку кожної області та населеного пункту з метою їх відповідності цілям регіональної та загальнодержавної політики, у т.ч. у започаткуванні регіонального демографічного прогнозування.

Література:

1. Державний комітет статистики України //http://www.ukrstat.gov.ua

2. Кравченко М.В. Першочергові завдання соціального розвитку регіонів на нинішньому етапі розвитку українського суспільства // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези УШ Міжнар. наук. конгресу, м. Харків, 27-28 березня 2008 р. - Х: Вид-во ХаРІ НаДу "Магістр", 2008. - С. 169 - 170.

3. Кравченко М.В. Проблеми та перспективи розвитку трудового потенціалу України: регіональний вимір // Державне будівництво [електронне наукове фахове видання. - ХарРІ НАДУ. - 2007. - № 1. - Ч. 2 // http://www.nbuv.gov.ua

4. Кравченко М.В. Сутність, проблеми та перспективи розвитку соціального захисту населення // Державна політика в соціогумантарній сфері: Навч. посіб. / В.П. Трощинський, П.К. Ситнік, В.А. Скуратівський та ін.; За заг. ред. О.Ю. Оболенського. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - С. 65 - 73.

5. Кравченко М.В., Петроє О.М. Розробка моделей організації управління соціальним захистом населення: національний та зарубіжний досвід: Навч. посіб. - Серія навчальних програм для працівників місцевого самоврядування; За заг. ред. М.В. Пітцика; Книга 19. - К.: Асоц. міст України та громад, 2007. - 250 с.

6. Людський розвиток в Україні: можливості