формування бюджету сфери зайнятості, згідно з якою кожен рівень бюджетної системи (місцевий бюджет, бюджет центру зайнятості тощо) повинен мати власні закріплені доходи (обсяг цих доходів має бути достатнім для виконання покладених на ці органи повноважень);
· опрацювання органами регіонального управління механізму вирівнювання соціально-економічного розвитку територій регіону;
· формування збалансованих місцевих бюджетів щодо мобільності робочої сили на регіональному ринку праці (створення ринку житла, відповідної соціальної інфраструктури тощо);
· створення умов для зацікавленості органів місцевого самоврядування в розвитку й підтримці підприємництва, особливо серед безробітного та незайнятого населення.
Основними напрямами реалізації політики зайнятості повинні стати:
· створення системи аналітичного моніторингу за динамікою соціальних процесів, які відбуваються у сфері праці, особливо процесу вивільнення;
· забезпечення чіткого взаємозв'язку Державної програми зайнятості з Програмою структурної перебудови галузей економіки з метою нейтралізації негативних наслідків і забезпечення швидкого перерозподілу робочої сили в ті галузі, які будуть розвиватися прискореними темпами;
· надання керованого характеру процесу вивільнення кадрів, забезпечення проведення попереджувальної роботи з працівниками, яким загрожує вивільнення внаслідок реструктуризації підприємств;
· створення сприятливих умов для збільшення кількості нових робочих місць, розвитку сфери докладання праці, забезпечення продуктивної діяльності;
· створення умов для залучення незайнятих громадян до оплачуваних громадських робіт і тимчасової зайнятості;
· упровадження нового трудового законодавства та правових норм регулювання трудових відносин на всіх рівнях управління з метою прискорення формування повноцінних партнерських відносин на підприємствах і регіонах для максимального пом'якшення соціально-групових протиріч;
· відслідковування динаміки відхилень фактичних рівнів безробіття від нормативного органами державного управління, які займаються регулюванням економічних і соціальних процесів на макрорівні. Обґрунтування порогового нормативу безробіття як важливішого індикатора оцінки соціально-економічного стану економіки;
· підвищення рівня доступності допомоги по безробіттю і одночасно збільшення його розміру для безробітних, що дало б змогу зменшити побоювання звільнень працівників;
· розвиток взаємовідносин між роботодавцями та службою зайнятості з метою більшої поінформованості про потребу підприємств і відповідного прийняття більш виважених рішень;
· розвиток міжрегіонального руху робочої сили шляхом створення для цього необхідних соціальних умов (наприклад, регіональних ринків житла).
Політика держави з питань зайнятості - це, по суті, сума концептуальних положень щодо напрямків розвитку ринку праці України. Кінцева мета цієї політики на даному етапі розвитку економіки - запобігання масовому безробіттю через забезпечення ефективної зайнятості населення та соціальний захист неконкурентоспроможних на ринку праці верств населення.
Досягнення зазначеної мети вимагає забезпечення співпраці місцевих органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців і профспілок, проведення комплексної політики зайнятості, яка б враховувала взаємозалежність завдань економічного і соціального розвитку, а також пріоритети розвитку окремих територій та галузей економіки.
Результати проведеного аналізу дозволяють зробити висновок, що державна політика щодо регулювання зайнятості населення є складною та такою, що потребує запровадження нового механізму регулювання зайнятості трудових ресурсів суспільства. Пропонуємо такий механізм, який поєднує комплекс важелів законодавчого, економічного, соціального та адміністративно-організаційного аспектів впливу на ринок праці, передбачає взаємодію державного і недержавного регулювання зайнятості трудових ресурсів. Такий механізм відкриває більш далеку перспективу, оскільки забезпечує зменшення кількості безробітного та збільшує кількість зайнятого працездатного населення, дозволяє більш повно використовувати резерви національного виробництва, що забезпечить умови економічного зростання.
Вважаємо за доцільне в найближчі роки вирішити основні проблеми у сфері зайнятості населення (табл.).
Завдяки виконанню запропонованих заходів стане можливим досягнення збалансування чисельності економічно-активного населення та розвитком виробництва, що є надзвичайно важливим на даному етапі розвитку держави. Упровадження заходів забезпечення рівноваги ринку праці та отримання реальних результатів сприятиме посиленню державного впливу на активізацію процесів на ринку праці, дозволить задіяти запропонований механізм регулювання ринку праці, що сприятиме підвищенню ефективної зайнятості населення.
Отже, децентралізація системи регіонального управління зайнятістю потребує комплексно-системного підходу діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування та інших суб'єктів ринку у сфері зайнятості. Ангажування ініціативи інших місцевих організацій (органів влади; приватних компаній та окремих підприємців, а також громадських організацій) зумовлює не тільки успішність реалізації основних завдань політики зайнятості відповідними державними службами, але й характер і спрямованість систем взаємодій підприємств, установ і профспілок. У цьому зв'язку запропоновано децентралізовану структуру регіонального управління зайнятістю, яка ілюструє співробітництво між багатьма місцевими організаціями (державний і приватний сектор, уряд, органи місцевого самоврядування, недержавні організації) та агентством регіонального розвитку зайнятості у справі формування механізму партнерства і розроблення стратегії розвитку, спрямованої на залучення підтримки всіх партнерів, у т.ч. уряду, та забезпечення сталих дій щодо кращого майбутнього громадян, а головне - на створення умов надання цим громадянам можливості докласти власних зусиль для наближення цього майбутнього. Діяльність агентств регіонального розвитку зайнятості передбачає розробку та використання регіональної стратегії, яка забезпечить прийняття управлінських рішень у визначенні власних завдань сфери зайнятості цього регіону.
Правову основу децентралізованої структури складає нормативно-правова база сфери зайнятості Україні, яка має також передбачити закон про агентство регіонального розвитку зайнятості. Відповідно до нього, створення агентства може відбуватися на бізнесовій основі в кожному регіоні України з метою сприяння подальшому впровадженню політики зайнятості, відродженню й заохоченню ділової та трудової активності й конкурентоспроможності громадян на ринку праці регіону. Агентство призначено бути керівним органом місцевого рівня, який займається координацією процесів на ринку праці.
Література:
1. Аншина Н. Вдосконалення державного регулювання зайнятості молоді // Україна: Аспекти праці. - 2003. - № 4. - С. 14 - 22.
2. Герасимчук В.І.