рівнем. Девіз виборчої програми цієї партії в 2006 р.: "Владу - регіонам!". Конкретні механізми реалізації цієї настанови передбачали початок шляху до федералізму: "Децентралізація влади і збільшення прав регіонів. Поступово реалізуємо федеративний принцип державного устрою..." [9, с. 3]; "Відновити повноцінне регіональне самоврядування. Провести адміністративно-територіальну реформу на основі принципу федеративного устрою. Ввести виборність голів рад усіма виборцями регіону" [Там само, с. 6]. Тобто, в 2006 р. програмні настанови Партії регіонів відносно місцевого самоврядування були доволі радикальними. Але доволі демократичні пропозиції не зовсім природно обмежувалися регіональним рівнем. Тобто, прогресивні моменти на шляху розбудови оптимальної системи місцевого самоврядування підмінялися банальною регіоналізацією. Таким чином, у 2006 р. ідеологічна обмеженість виборчої програми Партії регіонів не дозволила врахувати, що люди живуть не в регіонах, а в конкретних територіальних громадах.
У 2007 р. питання місцевого самоврядування висвітлювалося в передвиборчій програмі Партії регіонів у розділі "Єдність та багатоманітність!" разом із питанням духовної самобутності та російської мови: "Місцеве самоврядування повинно стати реальним фундаментом народовладдя. Шлях до цього - максимальна передача владних та фінансових повноважень місцевим органам влади та втілення регіональних і локальних стратегій розвитку." [10, с. 6]. Як видно, Партія регіонів врахувала послаблення уваги електорату до питань державного устрою та сконцентрувалася на організаційних питаннях діяльності органів влади. Програма передбачала максимальне розосередження повноважень, проте дипломатично замовчувала, яким саме "місцевим органам влади" ці повноваження передбачається передати. Тобто, в 2007 р. програмні настанови Партії регіонів щодо місцевого самоврядування були вже не такі радикальні та конкретні, як на попередніх виборах.
Друге місце на парламентських виборах вдруге поспіль займає Блок Юлії Тимошенко, який у міжвиборчий період був майже опозиційною відносно влади політичною силою. Програма цього учасника виборчого процесу в 2006 р. містила доволі конкретні, але надзвичайно скупі обіцянки, стосовні місцевого самоврядування: "Ми негайно скасуємо юридичну недоторканість політиків і посадовців. Голови усіх місцевих адміністрацій повинні обиратися та відкликатися прямим голосуванням жителями місцевих громад. Перетворимо місцеве самоврядування у справжню владу, розширимо їх повноваження та вірно визначимо джерела фінансування" [13, с. 2].
У 2007 р. передвиборна програма цього блоку, побудована за схемою визначення напрямків діяльності (дванадцяти "проривів"), містила ще менше інформації щодо місцевого самоврядування: "Народ на референдумі наділить місцеве самоврядування виконавчою владою та фінансовою самостійністю, спростить процедуру проведення всеукраїнських та місцевих референдумів, ліквідує пільги та недоторканість усіх посадовців" [5, с. 2]. Тобто, місцеве самоврядування розглядається в програмі 2007 р. ніби "між іншим", а механізм його реформування передбачає перекладення всієї відповідальності за його стан на народ України. Такою неувагою до місцевого самоврядування передвиборча програма Блоку Юлії Тимошенко подібна до передвиборчої програми Партії регіонів.
Третє місце на парламентських виборах вже вдруге займає блок політичних партій, очолюваний Народним союзом "Наша Україна". У 2006 р. у своїй передвиборній програмі цей блок висунув гасло "Владі - народність!". У подальшому наводилося пояснення способу втілення цієї настанови: "Ми гарантуємо чесну народну владу. Вона ефективно працюватиме і звітуватиме перед народом. Господарювати на місцях будуть територіальні громади, які отримають для цього повноваження і ресурси" [3, с. 2]. Таким, чином, майбутнє місцевого самоврядування вбачалося цим блоком у розвитку територіальних громад. Але цим програмним настановам притаманна неконкретність щодо способу звітування, обсягу повноважень та джерел ресурсів. Таким чином, у 2006 р. позиція "Нашої України" щодо місцевого самоврядування була нечітка та сповнена банальних стандартів.
У 2007 р. Блок "Наша Україна - Народна Самооборона" в своїй передвиборній програмі теж визначився щодо загальної ідеології майбутньої діяльності: "Для людей - а не для політиків". Уже в першому розділі заходів для реалізації цієї мети передбачені дії щодо місцевого самоврядування: "Забезпечимо фінансову самодостатність територіальних громад. Законодавчо закріпимо підзвітність органів державної влади та місцевого самоврядування. Забезпечимо громадську експертизу та публічну оцінку виконання партіями передвиборчих зобов'язань." [4, с. 2] Тобто, передвиборча програма блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" фактично повторює настанови 2006 р.
Стабільність у подоланні відсоткових бар'єрів на всіх парламентських виборах з використанням партійно-пропорційної системи демонструє Комуністична партія України. У 2006 р. КПУ пропонувала "конкретний план першочергових дій" - "Комуністичний проект розбудови України". На останньому місці цей проект передбачав: "Вся влада Радам - Радам трудящих!". Конкретизація цього положення містилася в дванадцятому пункті програми. Там, серед вимог щодо реалізації політичної реформи та переходу до парламентсько-президентської форми правління, містилися й твердження щодо "підвищення ролі і розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері бюджетної політики і соціально-економічного розвитку регіонів" [7, с. 6]. Таким чином, у 2006 р. комуністи, подібно до Партії регіонів, пропонували обмежити децентралізацію регіональним рівнем.
У 2007 р. КПУ теж визначила головне гасло своєї передвиборної програми: "За народовладдя! Геть диктатуру!" Тепер уже в першому ж розділі програми - "Справжнє народовладдя" - передбачені настанови щодо місцевого самоврядування: "Функції ліквідованих державних адміністрацій перейдуть до виконавчих комітетів місцевих рад" та "Депутати всіх рівнів здійснюватимуть свої повноваження на основі імперативного мандату" [8, с. 1]. Ці пропозиції вже цілком конкретні та значно радикальніші, ніж у 2006 р. У цілому, Комуністична партія України єдина серед стабільно парламентських партій, яка не зменшила свою увагу до місцевого самоврядування. Але пояснюється це традиційним незважанням