закон один для всіх. Ліквідуємо депутатські привілеї: безкоштовні квартири, відпочинок та лікування в елітних закладах, авіаперельоти. Створимо національне антикорупційне бюро, яке перевірить відповідність видатків високопосадовців задекларованим доходам" [8]. У передвиборчій програмі виборчого блоку політичних партій "Блок Юлії Тимошенко", "Український прорив" зазначено: "Влада корумпована, бо вона безконтрольна. Знищимо корупційний союз влади та тіньового капіталу... Народ на референдумі наділить місцеве самоврядування виконавчою владою та фінансовою самостійністю, спростить процедуру проведення всеукраїнських та місцевих референдумів, ліквідує пільги та недоторканість усіх посадовців" [6]. У передвиборчій програмі Комуністичної партії України зазначалося: "Доленосні питання внутрішньої та зовнішньої політики вирішуватимуться на всеукраїнських і місцевих референдумах. Буде скасовано недоторканість Президента, народних депутатів України, суддів, інших державних посадовців. Депутати всіх рівнів здійснюватимуть свої повноваження на основі імперативного мандату" [5]. "Неухильне дотримання законів зменшить обсяг "тіньової" політики і економіки, сприятиме подоланню корупції в суспільстві" [7] (Партія регіонів). Або з цього приводу в програмі виборчого блоку політичних партій "Блок Литвина" йшлося таке: ".упровадження механізму звітування народних депутатів та їх відкликання; скасування депутатської недоторканості та ліквідація всіх депутатських привілеїв; прирівняти корупцію до державної зради. Запровадити обов'язкове декларування доходів чи витрат не тільки держслужбовців, а й членів їх сімей, всіх осіб, хто розпоряджається їхнім майном, .позбавляти пенсійного забезпечення держслужбовців, які притягаються до відповідальності за хабарництво, зловживання службовим становищем. Скасувати умовні строки та амністію для засуджених за корупційними статтями" [9].
Отже, відмінності між політичними партіями, здебільшого, не у виборчих програмах, а в харизматичних лідерах, що їх очолюють, складі їх команд та бізнес-структур, які їх підтримують та фінансують. І це не дивно, адже перед виборчою кампанією кожна партія або сама проводить, або замовляє соціологічні дослідження проблем виборців, щоб потім викласти їх у тому вигідному ракурсі, якого чекає від них виборець. Звідси реальні наміри партій, їх партійні програми суттєво відрізняються від передвиборних програм, часто змінюються залежно від політичної кон'юктури, інтересів та очікувань виборців, що можна прослідкувати на прикладі програмних засад Комуністичної партії України (КПУ).
На вимогу виборчого часу у програмі КПУ змінюється формат відношення комуністів до українських церков. У програмі КПУ 2002 р. зазначалося: "Забезпечення свободи совісті та віросповідання. Сприяння створенню віруючим умов для задоволення релігійних потреб, засудження релігійного екстремізму". У 2006 р. комуністи вже намагаються вести захист російської УПЦ, осередки якої і так є домінінуючими на Сході та у Центрі України: "Гарантуємо свободу совісті та віросповідання, не допустимо знищення канонічного православ'я [12]". Ще войовничіше ця тема звучить на дострокових виборах 2007 р.: "Держава захистить канонічне православ'я від націоналістичної експансії та заборонить діяльність тоталітарних сект" [5]. Або як прагматичніше комуністи сприймають боротьбу з безробіттям. У програмі КПУ 2002 р. зазначалося: "До 2005 р. подолати в основному безробіття", а у програмі 2006 р.: "Сформуємо дієву державну програму ліквідації безробіття і створення нових робочих місць [8]". "Будуть створені умови для забезпечення загальної зайнятості [5] (2007)". Висновок один - коли змінюється кон'юнктура політичного ринку, змінюються і програми партій, які стають правдивішими і привабливішими для електорату.
По-третє, суттєво відрізняється сама структура програм. Вони, як правило, будуються за блоками-напрямками суспільного розвитку, серед яких: державне будівництво, духовне життя, правова сфера, економічне життя, соціальна сфера, зовнішня політика тощо. Усі ці розділи містять серйозні обґрунтування того чи іншого шляху розвитку сфери життя в баченні партії, включаючи математичне пояснення. Структура передвиборних програм складається з ключових повідомлень і месседжів. І хоча, на думку багатьох науковців, ці політтехнологічні поняття тотожні, ми вважаємо ключове повідомлення значно ширшим за змістом, обсягом і смисловим навантаженням, а месседж ототожнюємо із коротким політичним слоганом, який має важливе (основне) смислове навантаження.
Розробка ключового повідомлення партії є процесом, який починається тоді, коли складається програма. Програма, заява (не більше 4 - 6 сторінок) є розробкою про чіткі політичні принципи та курс партії. Програма повинна пояснювати, чому партія була сформована та які ідеали й ідеї пропагує, вона повинна зрозуміло пояснювати курс партії та як він буде втілюватися.
У програмах дохідливо пояснюється, за що/проти чого партія стоїть та суть напрямків її роботи. Більша частина програм показує детально пріоритети партій та чому і в яких питаннях суспільно-економічного життя країни партії пропонують альтернативу іншим політичним партіям.
Для прикладу проходження цього процесу у країнах усталеної демократії візьмемо розробку курсу та програми канадської Нової демократичної партії (далі - НДП). Курс НДП розроблено на кількох рівнях, обговорюється, вносяться поправки та приймається на зборах раз на два роки. Ідеї курсу та документи партії, які розробляються закритими зборами з партійних питань та інтересів, партійним дослідницьким відділом та партійними активістами, розповсюджується та обговорюється між зборами. Напередодні зборів керівництво просить місцеві організації зустрітись для формулювання резолюцій. І нарешті, резолюції проголошують у залі з' їзду для обговорення та поправок, потім приймаються шляхом голосування.
Програма партії розробляється, виходячи з курсу партії, за допомогою серії регіональних комітетів, які працюють над певними питаннями. Потім вносяться поправки і програма схвалюється загальнодержавним конгресом. Ключове повідомлення партії постійно розробляється/покращується чи оновлюється штатом партії та зв'язківцями шляхом консультацій з головою та виконавчими особами партії [10].
Майже ідентичним шляхом у політичних партіях України демократичного