УДК 355.58 (477.61) + 351.862

С. О. АНДРЕЄВ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ: НЕДОЛІКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ

Проаналізовано недоліки організаційно-правового механізму реалізації на регіональному рівні таких основних заходів державної політики у сфері цивільного захисту, як оповіщення та інформування населення в надзвичайних ситуаціях, а також радіаційний і хімічний захист. Надано конкретні та обґрунтовані пропозиції щодо усунення відповідних недоліків.

The article contains the analysis of disadvantages of legal organizational mechanism of state policy realization in the sphere of civil defence in regions concerning such measures as: providing the information in case of emergency situations and radioactive and chemical defence. It contains concrete and well- founded proposals concerning the removal of previously mentioned disadvantages.

За офіційними даними МНС, щороку в Україні відбувається близько 400 надзвичайних ситуацій (далі - НС). У країні функціонують понад 18 тис. потенційно небезпечних об'єктів.

Матеріальні збитки, завдані НС техногенного та природного характеру за останні 10 років, оцінюються близько 7 млрд грн. У 2007 р. завдано збитків на суму понад 800 млн грн, що вдвічі перевищує показники 2006 р. і майже в 3 рази більше за показники 2005 р. [10].

У Концепції Загальнодержавної цільової програми розвитку цивільного захисту на 2009 - 2013 рр. зазначено, що результати аналізу стану цивільного захисту (далі - ЦЗ) в Україні свідчать про гостру потребу оптимізації управління процесами захисту населення і територій від НС [12].

Серед проблемних питань, що на сьогодні стримують розвиток єдиної державної системи ЦЗ населення і територій, МНС відзначає, зокрема, суттєві розбіжності в законодавчих актах щодо розбудови системи реагування на НС у цілому, низький стан забезпечення захисту населення від вражаючих факторів НС, а також не забезпеченість упровадження перспективних методів і форм виконання заходів ЦЗ [10; 12].

Останні трагічні події в Грузії та Південній Осетії також довели, що від стану вирішення державою питань ЦЗ, у т.ч. завдання щодо оповіщення та інформування населення в НС мирного та воєнного часу, напряму залежить рівень національної безпеки держави і загалом існування держави де-факто.

У зв'язку з цим виділення та аналіз проблем в організаційно-правовому забезпеченні державного управління ЦЗ України на регіональному рівні за такими напрямками, як оповіщення та інформування в НС, а також радіаційний і хімічний захист та подання конкретних пропозицій щодо шляхів вирішення цих проблем є, наразі, важливим науково-практичним завданням, що відповідає найсучаснішим тенденціям і завданням державної політики в зазначеній сфері управлінських відносин [10; 12].

У науковій літературі різним аспектам державної політики у сфері ЦЗ приділяє увагу чимало фахівців, серед яких слід відзначити М. Долгого, В. Кондратюка, С. Кузніченка, С. Осипенка, О. Труша. Предметом дослідження цих авторів були окремі питання нормативно-правового забезпечення ЦЗ України, а також проблема існування в нашій державі трьох організаційно-управлінських систем, призначених для виконання завдань ЦЗ, а саме: системи цивільної оборони України (далі - ЦО), єдиної державної системи запобігання і реагування на НС та єдиної державної системи ЦЗ населення і територій.

Аналіз наукової літератури з наведеної проблематики показав, що вчені, як правило, зосереджуються на загальних питаннях реформування та розбудови вітчизняної підсистеми державного управління сферою ЦЗ, не вдаючись до аналізу конкретних прикладних проблем, пов'язаних із необхідністю вдосконалення організаційно-правового механізму за окремими напрямками державної політики у цій сфері, у т.ч. на місцевому рівні.

Враховуючи вищевикладене, виник науковий і практичний інтерес дослідити організаційно-правовий механізм здійснення на регіональному рівні державної політики у сфері ЦЗ за такими її основними заходами, як оповіщення та інформування в НС, а також радіаційний і хімічний захист, що, власне, і є метою даної статті.

Оповіщення та інформування в НС. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про правові засади цивільного захисту", одним з основних заходів у сфері ЦЗ виступає оповіщення та інформування, важливою складовою якого є оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС, у т.ч. через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення (далі - СЦО) [3].

Система оповіщення ЦО - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації з питань ЦО до центральних і місцевих органів виконавчої влади (далі - ОВВ), підприємств, установ, організацій і населення. Система оповіщення ЦО складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних СЦО; локальних та об'єктових систем оповіщення, систем циркулярного виклику (п. 1, 9 Положення про організацію оповіщення і зв'язку в НС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення про організацію оповіщення)) [6].

Згідно з п. 11 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України регіональні СЦО створюються на випадок загрози або виникнення НС регіонального рівня в АР Крим, у кожній області, в м. Києві та Севастополі, а також у містах, віднесених до відповідних категорій і груп з ЦО [Там само].

Основою регіональних СЦО є апаратура і технічні засоби оповіщення і зв'язку ЦО (далі - апаратура оповіщення і зв'язку). Відповідна апаратура утримується на балансі підрозділів з питань НС обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - ОДА), керівники яких несуть відповідальність за оперативну готовність регіональних СЦО, створення необхідного резерву