Як відомо, Закон про закупівлю нещодавно втратив чинність на підставі відповідного законодавчого акта від 20 березня 2008 р. № 150-VI [4], і зараз, до прийняття Верховною Радою України в новій редакції закону про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, діє Тимчасове положення з цих питань, затверджене постановою Кабінету Міністрів України (далі - Тимчасове положення) [8]. Цей підзаконний нормативно-правовий акт зберіг основні вимоги до проведення процедури закупівлі в одного учасника, встановлені Законом про закупівлю, що втратив чинність, за винятком деяких відмінностей, які не є істотними для закупівлі послуг з ЕТО апаратури оповіщення і зв'язку.

У зв'язку з цим під час розроблення проекту закону про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти вкрай необхідним вбачається передбачити норму, що його дія не поширюється на закупівлю послуг з ЕТО апаратури оповіщення і зв'язку. Доки такий законодавчий акт не прийнято, доцільно внести аналогічні доповнення до Тимчасового положення.

Практичне запровадження цієї пропозиції дозволило б суттєво спростити організаційно-правове забезпечення ЕТО апаратури оповіщення і зв'язку, а отже, позитивно вплинуло на стан функціонування регіональних СЦО.

Радіаційний і хімічний захист (далі - РХЗ). Згідно зі ст. 16 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" РХЗ також належить до категорії одного з основних заходів державної політики у сфері ЦЗ. Він забезпечується, зокрема, шляхом завчасного накопичення і підтримання в постійній готовності засобів РХЗ, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження [3].

Мова піде про недоліки організаційно-правового механізму забезпечення на регіональному рівні засобами РХЗ населення і особового складу територіальних невоєнізованих формувань ЦО (відповідно до ст. 9, 11 Закону України "Про Цивільну оборону України" [1], а також п. 8 розд. ІІ Положення про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України [5], невоєнізовані формування ЦО належать до складу сил ЦО, які утворюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок, до речі, до цього часу в Україні відсутній. До невоєнізованих формувань належать загони, команди, групи, ланки, які призначені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі НС - А.С.).

Чинний на сьогодні механізм забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами РХЗ безпосередньо визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту" (далі - Порядок) [7].

Цей підзаконний акт, зокрема, визначає, що в разі застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України в умовах воєнного стану така категорія, як непрацююче населення, забезпечується засобами індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин - МНС за рахунок коштів державного бюджету.

Також Порядком передбачено, що в аналогічній ситуації особовий склад територіальних невоєнізованих формувань забезпечується засобами індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин, засобами захисту шкіри, респіраторами, приладами радіаційної розвідки і дозиметричного контролю, військовими приладами хімічної розвідки (або уніфікованими приладами хімічної розвідки) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями за рахунок коштів місцевих бюджетів.

У разі виникнення НС на радіаційно- та хімічнонебезпечних об'єктах господарювання в умовах мирного стану населення і особовий склад територіальних невоєнізованих формувань забезпечується такими засобами РХЗ, як промислові засоби захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин, а також ватно-марлеві пов'язки, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями за рахунок коштів місцевих бюджетів. Також цими ОВВ за рахунок коштів місцевих бюджетів особовий склад територіальних невоєнізованих формувань має забезпечуватись спеціальними (промисловими) приладами хімічної розвідки (або уніфікованими приладами хімічної розвідки) [Там само].

Слід наголосити, що в частині зазначених напрямків, які, згідно з Порядком, повинні фінансуватись за рахунок місцевих бюджетів, його вимоги не виконуються, оскільки відповідно до глави 14 Бюджетного кодексу України "Розмежування видатків між бюджетами" ці видатки не належать до категорії тих, що здійснюються з місцевих бюджетів. Водночас, ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України заборонено планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом [9]. Це і є основною причиною того, що на практиці відповідна складова завдання РХЗ на регіональному рівні не реалізується.

У зв'язку з цим, доцільно внести зміни до Порядку, встановивши, що непрацююче населення та особовий склад територіальних невоєнізованих формувань забезпечується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями зазначеними вище засобами РХЗ за рахунок коштів державного бюджету. Такий крок дасть можливість наведеним ОВВ хоча б планувати видатки на зазначену мету і, залежно від фактичних обсягів фінансування, закуповувати відповідні засоби РХЗ та поступово поповнювати їх фонд.

Забезпечення такими засобами невоєнізованих формувань ЦО фактично унеможливлюється ще й тією обставиною, що на сьогодні в державі відсутня необхідна правова база щодо їх створення і функціонування. Тому майже нічого не залишається, як погодитись із пропозицією МНС, яке (вже, до речі, не перший рік