інформацію в інформаційний продукт, який слугуватиме для прийняття правильного, відповідного конкретній ситуації рішення, надання відповіді пересічним громадянам, щодо ситуації та можливих шляхів її подальшого розвитку в разі його прийняття або неприйняття, подальшої реалізації чи нереалізації. Тобто на перший план виходить проблема конкретної особистої відповідальності посадових осіб всіх рівнів та всіх гілок влади за їх прийняття та реалізацію. Безвідповідальність, поряд із тим, що вона призводить до конкретних негативних наслідків у політичній економічній та інших сферах, набула властивості деструктивного інформаційного чинника який значно ускладнює функціонування системи державного управління, є деморалізуючим для всіх прошарків населення та сприяє формуванню негативного іміджу держави в зовнішньополітичній і зовнішньоекономічній сферах.
У процесі формування зовнішньої і внутрішньої політики, яка забезпечує необхідний рівень національної безпеки України, фахівці органів державного управління повинні враховувати як наукове прогнозування розвитку тих чи інших явищ і процесів, так і сукупну громадську думку щодо сприйняття запропонованих шляхів забезпечення та керівництва розвитком суспільства в різних сферах. При відпрацюванні програм щодо розробки відповідної інформаційної продукції потрібно забезпечити врахування максимальної кількості інтересів громадян і суспільства в цілому шляхом їх логічного поєднання. Це, паралельно з законодавчою діяльністю держави та розвитком певних галузей економіки, культури, промисловості тощо повинно забезпечувати їх інформаційну підтримку на всіх рівнях до побутового включно, формувати готовність суспільства до сприйняття відповідного способу взаємовідносин.
Інформаційний продукт завжди містить елементи, які є відображенням чиїхось інтересів. При цьому сила його впливу прямо пропорційна заздалегідь сформованим або тим, які мають місце, в силу тих чи інших умов, обставин, причин суспільним очікуванням. Він може формувати в суспільстві або його окремих прошарках як позитивне ставлення до державної політики, якщо інтереси суб'єкта інформаційного впливу за певних ситуативних обставин збігаються з нею, так і негативне. Наприклад, телерепортажі С. Доренко в середині 1990-х рр. Їх наслідками, разом із досягненням мети замовниками, є яскрава демонстрація такої стійкої закономірності: яким би взаємно відштовхуючим і непримиренним не було протистояння, протидіючі, але тісно між собою пов'язані гравці взаємно доповнюють один одного і розвиваються до того критичного пункту, за яким настає або катастрофа або глибока видозміна. Тому для запобігання неприйнятним в остаточному підсумку наслідкам для всіх гравців, при виготовленні та розповсюдженні інформаційної продукції, при реалізації тих чи інших проектів завжди слід враховувати, що у сфері, яка розглядається, прояв основних законів філософії: боротьби та єдності протилежностей та заперечення заперечення є беззаперечним. Тобто, будь- кому небезпечно запускати процеси, які вивільнюють сили, контроль над якими може бути втраченим. Або вони можуть стати каталізатором інших процесів, спрямованих на руйнацію системи в цілому, в тому числі й їхні першоджерела. При пошуках раціонального рішення слід завжди всебічно аналізувати всі можливі варіанти розвитку ситуації за умови виходу в соціум того або іншого інформаційного продукту, тому що в тактичній перспективі це може здаватися ефективним вирішенням проблеми, а в стратегічній - нести системі загибель або призводити до її саморуйнування.
У державі такі процеси повинні бути обов'язково прогнозованими, передбачуваними і в необхідному ступені контрольованим. І це є одним із основних завдань органів державного управління в умовах трансформації технологій зовнішнього інформаційно-психологічного впливу на них.
Для ефективної протидії зовнішньому інформаційно-психологічному впливу на інфосферу держави значну увагу необхідно приділяти спроможності і готовності споживачів інформаційного продукту робити власний вибір, формуючи таку систему альтернатив, яка буде надавати можливість респондентам особисто знаходити вірне рішення з точки зору власних інтересів, які не знаходяться у протиріччі з інтересами суспільства і національними інтересами держави. Вибір між альтернативами, запропонованими в інформаційному продукті, для суспільства повинен розглядатися як ключова функція критичного способу мислення, залишаючи можливість вибирати пояснення ситуації. Тому що як дійсність, так і ті, хто формують необхідні для досягнення власної мети інформаційні впливи, стимулюють потребу в негайному виборі при відсутності відповідних критеріїв для вірної оцінки ситуації об'єктами впливу або не даючи їм визначитись із ними. Тому фахівці з державного управління повинні вміти формувати соціальне замовлення на інформаційну продукцію, кожний у своїй сфері, з урахуванням особливостей діяльності суб'єктів зовнішніх негативних інформаційних впливів та пріоритетних завдань державної політики. Інформаційна політика в таких умовах повинна бути наповнена змістом, в якому має пропонуватись деякий спектр пояснень, які в кінцевому результаті забезпечують формування необхідної, базової інформаційної платформи для забезпечення реалізації національних інтересів держави власно, усвідомлено обраної кожним реципієнтом. І хоча не всі висновки можуть бути позитивними, це повинно надати можливість виробити у свідомості суспільства установку на формування власних, по-справжньому близьких і зручних критеріїв для вибору своєї долі на принципах моралі і відповідальності за своє майбутнє.
Позитивним прикладом з відповідного забезпечення організації роботи високих посадових осіб, які займаються формуванням зовнішньо- та внутрішньополітичного курсів держави, управлінням внутрішнім розвитком країни, формуванням її національної свідомості є бюлетень "Національні розвідувальні оцінки", який було введено 1950 р. директором ЦРУ США У. Смітом. З тих пір підготовка національних розвідувальних оцінок покладається на Раду з національної розвідувальної інформації (NIC), до якої входять усі підрозділи Розвідувального співтовариства США. Приблизно половина складу Ради - працівники ЦРУ, які займаються розробкою цих оцінок, решта - представники таких державних відомств:
· держдепартаменту;
· міністерств оборони, енергетики,