§ наявності умов, які збільшують ймовірність виникнення пандемій (обумовлено наявністю в багатьох країнах осередків епідемій, епізоотій та епіфітотій, а також мутацією відомих та штучним створенням збудників нових високопатогенних захворювань при зростанні мобільності і постійних переміщеннях суттєвої кількості населення планети при неприпустимому зниженні якості санітарного контролю);

§ суттєвого (до небезпечних меж) збільшення міграцій населення багатьох країн;

§ подальшої активізації боротьби за доступ до природних ресурсів та контролю за ними;

§ нераціонального використання як поновлюваних, так і особливо не поновлюваних ресурсів (водних, сировинних, енергетичних тощо);

§ гострої екологічної кризи, що загрожує існуванню людства;

§ збереження ноосфери (збереження навколишнього природного середовища як об'єктивно необхідного середовища для існування людства);

§ впливу потоку інформації, що збільшується, технічних й електронних систем і механізмів на людину та ін.

§ адаптації людини до зміни природного й соціального середовища;

§ економічної й високотехнологічної відсталості ряду країн і регіонів.

Взагалі проблема високотехнологічної відсталості і суттєвої нерівності в цій сфері як окремих країн, так і цілих регіонів світу, ще не є цілком усвідомленою людством. З одного боку, революційні досягнення людства у високих технологіях приносять йому користь та сприяють розвитку. З іншого - вони дуже часто сприяють породженню нових загроз глобального характеру.

В один з найбільш значущих факторів, що сприяють динамічній трансформації сучасного суспільства, перетворилися насамперед інформаційні технології. При цьому розходження в досягненнях і сприйнятті плодів інформаційної революції в різних регіонах світу в найближчі десятиліття можуть спричинити поділ світового співтовариства на: лідерів, тих що відстають, тих, які програли, тих, які зневірилися, й істотному загостренню загальнолюдських і міждержавних відносин.

Значною мірою цьому будуть сприяти і нижчезазначені фактори.

Поява інноваційних товарів і послуг, приведе до змін у русі капіталів, руйнуванні існуючих ринків і формуванні нових, недоступних для більшості гравців. Цей процес ймовірніше за все буде супроводжуватися економічними кризами, крахом компаній, породжених попередньою епохою, суттєвим поглибленням проблем зайнятості і зубожіння населення багатьох країн світу.

Розходження в підходах до визначення прав на інтелектуальну власність на нові високотехнологічні продукти й послуги в різних державах також буде сприяти формуванню загроз, пов'язаних з можливими істотними економічними втратами і погіршенню відносин між ними.

Переміщення капіталу до нових областей, що більше підходять для інформаційної роботи, ніж для промислового виробництва, у свою чергу може спричинити нову масштабну хвилю міграції населення Землі.

Слід також зазначити, що досягнення в інформаційній сфері у свою чергу сприяють більш ефективному об'єднанню й організації тих, хто програв у результаті їхньої появи. Існування зневірених і гарно організованих, тих, які програли або відстають, що мають доступ до досягнень високих технологій, буде вести до появи нових загроз загальнолюдським інтересам, наприклад:

· інтенсифікації тероризму (у т.ч. й на державному рівні: держави, які програли в інформаційній революції, можуть стати пристанищем для терористів або самі використовувати терористичні методи для досягнення своїх цілей);

· прагнення не відстати внесе напругу в економіки, суспільства й держави, навіть високорозвинені, створюючи нові держави, що відставатимуть, і тих, що програли, тощо.

Відкриття, які надали можливість контролю матеріальних структур на мікро-, нано- і молекулярному рівні, також несуть певні, цілком реальні загрози. Відповідно до висновків експертів, ці розробки, ймовірно, приведуть до значних, навіть принципових змін практично в усіх галузях промисловості - від машинобудування до легкої промисловості. Створення новітніх матеріалів, вакцин і комп'ютерів серйозно (але не завжди безпечно для людства) трансформує весь світ.

Потенційним джерелом нових загроз є також прогрес у генетиці, біотехнологіях й їхньому спільному застосуванні з інформаційними технологіями і нанотехнологіями. Наслідки біореволюції можуть бути особливо кардинальними, глибокими й неоднозначними.

Технологічні революції вже призвели до нерівності окремих націй і регіонів планети, а прискорення їхніх темпів може привести до її поглиблення і, як наслідок, - до можливості значного зростання напруги в усьому світі.

Усі розглянуті протиріччя і проблеми, що виникають у системі "людина - суспільство - природа", мають різний характер, масштаб, просторові рамки. Багато які з них завжди супроводжували людство, але не мали глобального характеру. Суспільство знаходило ті чи інші шляхи їхнього вирішення. Але нерозв'язаність або неефективне вирішення цих та інших глобальних проблем несе в собі реальну загрозу великих соціальних й екологічних катаклізмів і катастроф критичних для всього людства. Тому людство для свого самозбереження змушено і повинно шукати спільні шляхи їхнього вирішення.

Основними з них є: вироблення надійних міжнародних механізмів запобігання світовій війні, а також іншим воєнним конфліктам; скорочення збройних сил і воєнної діяльності, зміцнення мір довіри між державами і народами; перебудова міжнародних відносин (створення нового світового порядку, заснованого на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, що виключають збройне насильство, агресію й інші форми нецивілізованих відносин між державами й народами) та створення механізмів, які забезпечать безумовне дотримання вимог міжнародного права; створення міжнародних організацій й установ, субсидованих всіма державами світу, які могли б надавати ефективну допомогу їм і їх народам у вирішенні глобальних проблем, тобто створення оновленої, всеосяжної, надійної системи міжнародної безпеки.

Ідея міжнародної безпеки виникла як природна реакція держав і народів на руйнівні наслідки воєнних конфліктів. Однією з перших відомих спроб забезпечити загальний мир між державами зробила католицька церква наприкінці Х ст. Папа Римський Сільвестр разом із імператором Оттоном ІІІ (германська династія Оттонідів)