Від типової волонтерської роботи недалеко до професійної послуги. Як показує досвід Великобританії чи Німеччини, громадяни готові визнавати потреби і права інших для того, щоб були задоволені їх власні потреби. Держава повинна надавати такі послуги в соціальній сфері, медицині, освіті та культурі платникам податків, тому протягом останніх 20 років розвивалась "культура контрактів", яка дозволяє НУО наймати все більше і більше оплачуваних працівників. Це також є новим досвідом у пострадянських країнах, наприклад у Польщі.

У Польщі традиції благодійної роботи беруть початок у XVI ст., коли були засновані численні великі приватні чи благодійні фонди, хоча деякі існували вже з XIV ст. Масові соціально орієнтовані організації, на зразок тих, що існували в інших європейських країнах, почали з'являтися в другій половині XIX ст. Між Першою і Другою світовими війнами (статистичні дані 1935 р.) у Польщі існувало приблизно 6 тис. фондів, асоціацій, спілок, кооперативів та інших неприбуткових інститутів. Після Другої світової війни через цілеспрямовану політику комуністичної держави ці громадянські традиції були втрачені. Більшість активних асоціацій було знищено, решта потрапили під жорстокий контроль держави. Усі фонди в 1952 р. згідно з польським законодавством було скасовано, а їхня власність - націоналізована [2].

Реєстрація фондів була законодавче дозволена в Польщі тільки в 1984 р. Усупереч офіційним заявам, у післявоєнний період свобода таких організацій знаходилась під жорстким контролем і обмежувалась таким чином, що це призвело до парадоксального результату - існування організацій, головною метою яких була підтримка держави. Реальна, а не тільки оголошена, свобода діяльності організацій почала існувати через кілька місяців після закінчення Дебатів за круглим столом у 1989 р. [6].

Польському сектору НУО вже 19 років, кількість громадських організацій та асоціацій досягла 50 тис. Щорічно близько 25 % поляків беруть участь у діяльності НУО як волонтери. Штатними працівниками таких організацій є 90 - 100 тис. осіб. Разом з роботою волонтерів зайнятість у польських НУО еквівалентна 1,5 % повної робочої зайнятості поза аграрним сектором. Відповідно до результатів опитування, проведеного Асоціацією КЛОН у 2002 р., серед 900 польських неурядових організацій, менше 20 % респондентів використовують іноземну допомогу як основне джерело фінансування. Більше 60 % заявили, що вони збирають членські внески, які, однак, складають лише 4 % загальних бюджетів НУО. Дослідження також показало, що державне фінансування складає приблизно 33 % бюджетів НУО і надходить здебільшого з місцевих адміністрацій, які укладають контракти на послуги НУО. Майже 25 % бюджетів НУО складаються з коштів, отриманих від приватного сектора і корпорацій. Іноземні гранти складають 18 % [2].

Говорячи про організації, які надають соціальну допомогу, слід зазначити, що всі вони - державні, приватні і неурядові організації - не тільки реалізують свої завдання по-різному, але певні послуги надають краще одна за одну.

Наприклад, самостійна діяльність, спрямована на розробку довгострокових програм у визначених областях і підготовку відповідного законодавства, ініційована неурядовими організаціями, є безглуздою, тому що органи державного управління можуть у цьому бути більш ефективними. Державний сектор є компетентнішим у реалізації політики в заданих областях, розробці законодавчих актів, забезпеченні рівного доступу всіх громадян до певних послуг, а також у підтримці безперервності та стабільності пропонованих послуг. З іншого боку, очевидно, що бюрократичні інститути державного сектора не будуть настільки успішні в ситуаціях, які вимагають виконання складних завдань, у поширенні досвіду інших організацій, адаптації до різних умов, а також наданні послуг різним групам бенефіціарів чи наданні тимчасових послуг. Отже, пріоритет державного сектора - це розробка стратегії, законодавчих рамок, створення сприятливих умов для діяльності інших секторів, а також посилення злагодженої діяльності в місцевих громадах [4].

Що відрізняє сектор НУО від бізнесу та держави? Особливість третього сектора, зокрема соціальне орієнтованих організацій, дуже добре визначена німецьким дослідником соціальної діяльності Адальбертом Еверсом:

· перший сектор - держава - відповідає за організацію, реалізацію та перерозподіл товарів відповідно до встановлених постійних загальних критеріїв. Головні принципи цього сектору: рівноправність і безпека;

· другий сектор - ринок - через анонімне виробництво, не засноване на глибоких зв'язках, він задовольняє матеріальні потреби, виражені в грошах. Мета діяльності - прибуток;

· третій сектор націлений на (само)забезпечення людей на основі їх індивідуальних потреб, відповідно до глибоких загальних інтересів і цінностей. Цілі - спільність інтересів, соціальна солідарність.

Дуже важко перерахувати всі сфери життя, яких торкається діяльність неурядових організацій. Вони з'являються у різних регіонах тоді, коли виникають проблеми, і там, де існують незадоволені потреби. Організації застосовують різні, практично необмежені форми і методи роботи, що залежать тільки від клієнтів і можливостей організації. Перевага і сила неурядових організацій в їх гнучкості та адаптованості до потреб клієнтів [6].

Низька активність місцевих громад - одна з головних проблем сучасної Європи та України. Навіть найрозвиненіші організації визнають, що недостатнє залучення громадян до суспільного життя є важливою проблемою розвитку громадянського суспільства. Тому методом співпраці, який може бути визначений як програма для державних і неурядових організацій, має стати зміцнення місцевої солідарності, створення мереж самодопомоги, сильних та цілісних місцевих громад, а також активізація місцевих адміністрацій на основі добровільної і командної роботи громадян заради досягнення колективних цілей.

Література:

1. Джустіна Дабровська, Марта Гумковська. Волонтери і філантропія в Польщі.