УДК 330.322:339

Д. О. ПЛЕХАНОВ

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІНВЕСТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Уточнено поняття економічної безпеки держави. Запропоновано систему інтересів учасників інвестиційного процесу в АПК. Виділено вимоги та умови політики залучення іноземних інвестицій, а також напрями формування політики залучення іноземних інвестицій.

Specified concept of economic safety of the state. Offered system of interests of participants of investment process in agrarian industrial complex.. The requirements and terms of policy of bringing in of foreign investments are selected. Directions of forming of policy of bringing in of foreign investments are offered.

Об'єктами державного регулювання є різні сфери господарювання, галузі, регіони, соціально-економічні процеси, тобто все те, на що спрямовано увагу державних органів для забезпечення умов ефективного функціонування національної економіки. У рамках розглянутої проблеми одним із таких об'єктів є процес залучення і використання іноземного капіталу в аграрний сектор України, у зв'язку з чим на державу покладено низку найважливіших взаємозалежних між собою функцій щодо керування цим процесом.

Теоретичні розробки з проблем спеціалізації і кооперації аграрного сектора економіки здійснені такими відомими вченими, як М. Александров, А. Азізов, В. Андрійчук, В. Амбросов, І. Баланюк, П. Борщевський, О. Крисальний, С. Кутіков, І. Лукінов, А. Лисецький, М. Малік, В. Месель-Веселяк, К. Романенко, П. Саблук, А. Смислов, Ю. Ступалов, І. Топіха, М. Туган-Барановський, В. Юрчишин.

Метою статті є уточнити поняття економічної безпеки держави; запропонувати систему інтересів учасників інвестиційного процесу в АПК; виділити вимоги і умови політики залучення іноземних інвестицій; запропонувати напрями формування політики залучення іноземних інвестицій.

Важливість державного регулювання цього процесу зумовлено його суперечливим характером. З одного боку, нестача внутрішніх засобів для піднесення економіки, а також необхідність включення української економіки в систему міжнародного поділу праці й інтернаціоналізації виробництва зумовлюють більш активне залучення іноземного капіталу. З іншого - в умовах перехідного періоду і сформованої у зв'язку з цим економічною ситуацією іноземне інвестування може сприяти поглибленню нестабільності, деіндустріалізації економіки і створенню загроз економічній безпеці країни.

Отже, з одного боку, держава має створити умови для нормального й ефективного функціонування іноземного капіталу і, як наслідок, посилення його позитивного впливу на приймаючу економіку, а з іншого - нейтралізувати негативні наслідки його використання.

В економічній літературі й засобах масової інформації в основному переважає однобічний підхід, що виходить із припущення про виключно позитивний вплив іноземного інвестування [1; 5]. Однак необхідно пам'ятати, що існує і "зворотна сторона медалі". До негативних наслідків іноземного інвестування можна зарахувати такі: посилення залежності національної економіки від іноземних держав; перетворення країни на сировинний придаток розвинутих країн; посилення технологічної залежності від закордонних партнерів; створення передумов для приймання і переробки високотоксичних відходів із промислово розвинутих країн; створення, розвиток і розширення шкідливих для навколишнього середовища підприємств; "придушення" місцевих виробників, обмеження конкуренції; ігнорування закордонними інвесторами місцевих інтересів і деформація структури національної економіки, зростання соціальної напруженості за рахунок невиправдано високого рівня оплати праці в іноземних фірмах порівняно з українськими тощо.

Безумовно, це не означає, що іноземні інвестори завжди мають на меті свідомо непорядні цілі. Їхня несумлінність часто не навмисна, а ситуаційна чи може бути наслідком порушень домовленостей з боку партнера, влади. Але варто мати на увазі, що негативні наслідки можуть виявитися після тривалого часу чи за певних обставин і, як правило, сполучені з важко відтворюваним збитком.

У зв'язку з цим реалізовується така з найважливіших функцій держави, як захисна, одним із напрямів якої є вироблення доктрини економічної безпеки й захисту національних інтересів і послідовне впровадження її в життя. Вона полягає в недопущенні надмірного нарощування зовнішнього боргу й залежності від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій, огородженні економіки від важких наслідків світових фінансових криз, недопущенні перетворення України в джерело дешевої сировини і ринок збуту готової продукції для розвинутих країн, відновленні Україною втрачених позицій на світовому ринку.

У сучасних умовах економічну безпеку варто розглядати як найважливішу характеристику економічної системи, яка визначає здатність реалізації національно-державних інтересів і усунення загроз їх досягненню, які виникають. Основними принципами забезпечення економічної безпеки є: стратегія економічної безпеки як складова частина стратегії національної безпеки; моніторинг і індикативний аналіз об'єктивних показників стану економіки; технологічне вдосконалення як умова прогресу й стійкого розвитку економіки; цільове управління зовнішньоекономічною діяльністю і міжнародних економічних відносин; ефективна взаємодія державних органів влади в ході реалізації стратегії економічної безпеки; орієнтири інвестиційної політики.

Говорячи про захист національної економіки в зв'язку із залученням іноземних інвестицій, варто мати на увазі не захист від інвестицій життєво необхідних Україні. Доцільно говорити про нейтралізацію негативних побічних ефектів неминучого процесу, постачання інвестиційного механізму системою безпеки. У процесі залучення і використання іноземного капіталу необхідно враховувати розбіжності цілей і інтересів учасників цього процесу, яким є, з одного боку, іноземні інвестори, з іншого - яка приймає інвестиції, різниця інтересів учасників досить широка - від суто утилітарної потреби інвесторів одержати максимальний дохід від вкладених засобів до концептуального завдання держави - підвищити ефективність економіки [6, c. 25].

Споконвічно між цими інтересами існують об'єктивні протиріччя, що в умовах економічної нерівності учасників ставлять слабшу сторону (а нашому випадку Україну) в залежне становище при виборі умов інвестування.

На державному рівні досягнуто