Отже, якщо просто залучити додаткові кошти до охорони здоров'я, від цього мало зміниться якісний аспект. Тільки за динамічного розвитку інноваційної складової можна підняти вітчизняну охорону здоров'я на якісно новий рівень. Не має сенсу нарощувати нові джерела фінансування без реорганізації базису. Тільки після введення нових форм організації можна зрозуміти, звідки візьмуться додаткові джерела фінансування, та можна буде ефективно використовувати ці джерела.

Не можна спочатку побудувати структуру, а потім займатися функціями, і навпаки - цей процес взаємозумовлений. Інноваційні підходи до реформування системи охорони здоров'я, маючи на увазі медичну і фармацевтичну галузь, пропонуються, передусім, для того, щоб здійснювати одночасно і структурні, і функціональні зміни, стимулюючи одне іншим. Усе це повинно відбуватися відповідно до чітко визначених принципів і методів державного регулювання.

Таким чином, державна фінансово-економічна політика реформування системи охорони здоров'я повинна бути послідовною, науково обґрунтованою та орієнтованою на споживача медичних послуг. Тільки за таких умов можна буде здійснити перехід до ринкових форм господарювання, але з чіткою соціальною спрямованістю та запровадити дійсно ефективний організаційно-економічний механізм державного регулювання процесів ресурсно-інвестиційного забезпечення в системі охорони здоров'я.

Література:

1. Беккер Г. Оценка путей обеспечения качества медицинской помощи, включая лицензирование и аккредитацию, а также медико- экономические стандарти / Г. Беккер / АЫ Associates Inc. ; Проект "Здравреформ". - М., 2000. - 58 с.

2. Державна політика з охорони громадського здоров'я в Україні : навч. посіб. / за ред. І. М. Солоненка, Л. І. Жаліло. - К. : УЗ. - 2004. - 116 с.

3. Дудченко В. С. Основы инновационной методологии. - М. : На Воробьевых, 1996. - 68 с.

4. Жаліло Я. Економічна стратегія як категорія сучасної економічної науки / Я. Жаліло // Економіка України. - 2005. - № 1. - С. 20-27.

5. Інновації : понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання : навч. посіб. - К. : Центр навч. літ., 2005. - 118 с.

6. Карамишев Д. В. Єдиний соціальний податок - панацея чи профанация / Д. В. Карамишев // Віче. - 2006. - № 6. - С. 46-48.

7. Карамишев Д. В. Процес планування стратегії управління та інноваційні перетворення в системі охорони здоров'я // Держава та регіони. - 2004. - № 2. - С. 47-51.

8. Могильницкая Т. Л. Совершенствование финансирования системы здравоохранения как важный фактор повышения мотивации труда медицинских работников / Т. Л. Могильницкая // Экономика здравоохранения. - 2006. - № 5. - С. 5-7.

9. Райт Гл. Державне управління / Гл. Райт ; [пер. з англ.]. - К. : Основи, 1994. - 432 с.

10. Рудий В. М. Законодавче забезпечення реформи системи охорони здоров я в Україні / В. М. Рудий. - К. : Сфера. - 2005. - 271 с.

11. Солоненко Н. Д. Механізми державного управління системою охорони здоров'я та її перебудовою в умовах обмежених ресурсів в Україні / Н. Д. Солоненко // Управління сучасним містом. - 2004. - № 3/7-9 (15). - С. 112-117.

12. Социальные ориентиры обновления : общество и человек. - М. : Политиздат, 1990.

13. Чевганова В., Брижань І. Кластери та їх економічне значення / В. Чевганова, І. Брижань // Економіка України. - 2002. - № 11. - С. 35-41.

14. Черниш О. І. Проблеми формування ринку медичних послуг в Україні // Фінансовий механізм державного управління економікою України : зб. наук. пр. ДонДАУ. - Донецьк, 2005. - Т. 6. - Вип. 49. - С. 8799. - (Сер. "Державне управління").