Україні". Ним, крім проголошення реформи, визначалися б найважливіші, базові, вихідні засади її здійснення щодо мети, організації здійснення, економічних механізмів, соціального забезпечення тощо. Відсутність закону не може не впливати негативно на її протікання і соціально-економічні наслідки. Це повною мірою стосується і недосконалості Земельного кодексу України, який відстає від вимог сьогодення. Певна недосконалість нормативно-правової бази створює передумови для довільного трактування встановленого порядку здійснення аграрних перетворень на різних рівнях державної влади, у регіонах, районах, безпосередньо на місцях. Замість того щоб такий порядок усіма сприймався, розумівся і виконувався однаково, він багато ким трактується по-своєму, в тому числі виходячи з власних інтересів. Саме цим у багатьох випадках зумовлені митарства селян щодо одержання землі для організації фермерського господарства, вилучення майнових і земельних паїв з кооперативної власності та багато інших подібних випадків. Протизаконні дії з цього приводу на місцях залишаються, як правило, безконтрольними і безкарними, що зумовлює їхній подальший прояв, переконує винних у їхній всесильності, ускладнює соціально-психологічну атмосферу на селі, розвиває у селян недовіру до влади і до реформи.
Практично відсутній моніторинг законодавчої бази щодо аграрних перетворень. Жодна владна структура не вивчає і не аналізує, як діють відповідні законодавчі та інші нормативно-правові акти, характер їхнього використання, результативність тощо. Унаслідок цього така база функціонує переважно сама по собі, у тому числі не як регулятор аграрної реформи, а як обмежено діючий додаток до нього.
У правовому аспекті прорахунки і помилки проведення аграрних реформувань зумовлені тим, що вони регулюються не законами, як це мало б бути, а недосконалими підзаконними актами, дотримання яких на практиці не завжди контролюється належним чином. Вони, внаслідок неповноти регулювання, невідповідності складності і важливості різноманітних відносин у сфері підприємництва, не можуть належним чином регламентувати їх. Хоча в окремих ситуаціях слід визнати доцільність прийняття таких підзаконних актів для невідкладного переборення прогалин у праві, однак у цілому лише закони здатні заповнити відсутнє правове регулювання.
З цієї точки зору одним із найважливіших завдань забезпечення верховенства закону є забезпечення відносної стабільності законодавства, що регулює підприємницьку діяльність (хоча стабільність повною мірою важко забезпечити, зважаючи на економічну ситуацію, що постійно змінюється, і умови здійснення підприємницької діяльності). Однак зазвичай невиправдано часта зміна законодавчих актів зумовлена їх невисоким рівнем, неправильним співвідношенням законів і підзаконних актів, відсутністю гнучкості й належного регулятивного потенціалу. Якісність правового регулювання позначається на ефективності підприємницької діяльності.
Постійною проблемою стають недоліки в державній системі оподаткування аграрних підприємств. Основний недолік і прорахунок полягає в ігноруванні специфіки продовольчого виробництва. Податкова система в усьому світі побудована так, що через неї передбачається створення умов для товаровиробника, за яких він був би зацікавлений у збільшенні доходів. У нашій країні вона спрямована в протилежному напрямі. Треба розуміти, що вихід із кризового стану АПК полягає, головним чином, через зацікавленість, інтерес.
Розвиток аграрного бізнесу не можна забезпечити за рахунок лише закликів, гасел чи навіть досконалої законодавчої бази. Фундаментальна ідея ринкової економіки - це ідея вільної конкуренції [1, c. 52]. Саме завдяки конкуренції ціни повною мірою виконують як стимулюючу, так і селективну функції. Для цього вони повинні формуватися лише під впливом попиту і пропозиції, що у свою чергу потребує не будь-якої, а певної технології обмінних процесів. Ринкова інфраструктура об'єднує сферу виробництва, обігу та споживання продукції сільського господарства в єдиний ланцюжок, забезпечуючи прискорення обороту матеріальних, фінансових і інформаційних потоків в агропродовольчій системі, що сприяє підвищенню ефективності суспільного розвитку.
Особливо важливим чинником формування цивілізованої системи господарювання є розвиток аграрного біржового ринку, який є індикатором цін у будь-якій економічно розвинутій країні. Виробництво сільськогосподарської продукції характеризується різкою нестабільністю, що значно утруднює процес оцінки обсягів майбутнього врожаю та умов його реалізації, зумовлює стрибкоподібний характер ціноутворення. У цій ситуації саме біржа з властивою їй системою торгівлі дає змогу сформувати ефективний механізм установлення цін та забезпечити страхування можливих ризиків несприятливих змін кон'юнктури.
Важливе місце на аграрному ринку посідає інформаційно-консультативна інфраструктура, до основних функцій якої входить надання консультацій товаровиробникам, підготовка спеціалістів, вивчення динаміки ринкової інфраструктури, прогнозування та моделювання наслідків тих чи інших рішень, розробка економічної поведінки підприємств на ринку.
Однією з головних умов належного функціонування аграрного бізнесу є наявність і розвиток зовнішньоекономічної інфраструктури. Вихід вітчизняних товаровиробників продовольства на зовнішні ринки спричинив низку невирішених проблем. Крім того, вихід України із сільськогосподарською продукцією на світовий ринок пов'язаний з великими труднощами, оскільки останній є перенасиченим. У більшості розвинутих країн встановлюються квоти й обмеження на виробництво і ввезення такої продукції. Тому, щоб продати продукцію АПК України на світовому ринку, треба забезпечити її самоокупність, виконати значні маркетингові дослідження, знайти вільні сегменти.
Отже, інфраструктура ринків сільськогосподарської продукції і продовольства в цілому та її елементи торговельного, виробничого, фінансово-кредитного призначення потребують клопіткої роботи для розвитку й удосконалення. Без цього не можна розраховувати на нормальне функціонування власне ринку, тобто на відлагодженість і стабільність процесу купівлі-продажу товарів в обсягах і асортименті, які б задовольняли потреби суспільства.
Важливою проблемою формування ринкового середовища для розвитку аграрного бізнесу є проблема підготовки кадрів, здатних мислити сучасними економічними категоріями.
Сучасна структура підприємництва пов'язана з менеджментом, тобто процесом прийняття рішень, спрямованих на оптимальне поєднання матеріальних, трудових і