Але кордони державної території не завжди мали вигляд чітких ліній, якими вони є сьогодні, не завжди положення таких ліній було точно визначене.

Б. Клименко зазначає, що лінія кордону, яка визначає межі державної території, стала точно фіксуватися на місцевості і в багато чисельних документах, лише в порівняно недавній час, коли не залишилось нічийних земель [8, с. 64].

Таким чином, кордон став невід'ємним атрибутом держави, тому, враховуючи створення держави в кінці ХХ ст., одним з перших завдань молодої держави є його юридичне закріплення та встановлення правового статусу, що й відбулось 12 вересня 1991 р. з прийняттям Закону України "Про правонаступництво України" та 4 листопада 1991 р. - Закону України "Про державний кордон України [2; 3].

Віддаючи належне важливості й значущості Закону України "Про державний кордон України", його ролі в утвердженні незалежності України, який став базовим щодо прикордонної політики держави, слід зазначити певну недосконалість деяких його положень.

Основними недоліками чинного Закону, на наш погляд, є: 1) недосконале визначення самого кордону; елементів режиму державного кордону; 2) не чітко визначені поняття "захист" і "охорона" державного кордону.

Поняття "державний кордон" є однією з визначальних категорій у міждержавних стосунках і, як постійний атрибут державності, завжди актуальним для науково-теоретичного обґрунтування.

У зв'язку зі змінами відношення різних соціальних сил до самого факту існування державного кордону, особливо до його призначення та функцій, досить частим переглядом міждержавного розмежування (у наслідок війн, роз'єднання та об'єднання держав тощо) проблема поняття "державний кордон" перетворилась на проблему теорії державного кордону.

Аналіз такого розповсюдженого явища, як "державний кордон", дає можливість зробити висновок щодо його складного, неоднозначного, багато аспектного та багаторівневого характеру. А значить і пізнання його повинно бути адекватними характеру цього явища.

Низка вчених пропонує розглядати кордон за такими ознаками: абстрактно-уявний (сутність першого порядку); об'єктивно-знаковий (сутність другого порядку); системно-предметний, соціально-політичний і геополітичний (сутність третього порядку) [14, с. 62 - 71, 15, с. 56 - 58].

На першому рівні, згідно з тлумаченням різних джерел, - межа, це те, що визначає кінець або початок явища, або ж місце розмежування між ними, тобто це уявна лінія, точка, площина, поверхня, сфера тощо.

У законі СРСР "Про державний кордон СРСР" (1982 р.) у ст. 1 записано: "Державний кордон СРСР є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території СРСР - суші, вод, надр, повітряного простору" [8].

Таке ж формулювання Державного кордону України, згідно із Законом України, від 4 листопада 1991 р., де у ст. 1 закріплено, що державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по усій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору [3].

При цьому зазначимо, що законодавцем не врахована наявність ще однієї складової, а саме підводного простору.

Перед цим матеріально-чуттєве сприйняття кордону забезпечується розташуванням на всій його довжині різних знакових предметів, споруд, технічних пристроїв тощо (прикордонні стовпи, прилади спостереження, контролю). Усе це неможливо розташувати на одній лінії, уявній поверхні, оскільки для цього потрібна певна смуга території держави.

Таким чином, державний кордон, з урахуванням об'єктивно-знакових елементів, є лінія, вертикальна поверхня, що проходить по всій лінії та визначена державою протягом цієї лінії смуга її території, на якій розташовані необхідні атрибути її пізнання, перш за все прикордонні стовпи, технічні та інші прикордонні об'єктивні знаки і споруди.

Крім цього межа сприймається як "державний кордон" держави, якщо об'єктивно-знакові атрибути мають національно-державну персоніфікацію, і таким чином формується соціально-політичний рівень "державний кордон".

Виходячи із наведеного та враховуючи сучасний стан міжнародно-договірних відносин, можна запропонувати до проекту нового закону "Про державний кордон України" таке розгорнуте визначення державного кордону: державний кордон України є узгоджена із заінтересованими сторонами і закріплена у договорах між ними лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, що визначає в сукупності із розташованими у прикордонній смузі прикордонними об'єктивно-знаковими спорудами з державною геральдичною атрибутикою просторову межу дії державного суверенітету на суші, воді, у підземному, підводному і повітряному просторі".

Як уже зазначалось, сьогодні об'єктивно існують чинники пом'якшення воєнно-політичної обстановки на кордонах держави, що основні загрози національним інтересам і безпеці України на її кордонах і в прикордонному просторі переходять з воєнної сфери у невоєнну. Але нова, невоєнна, безпека досить потужна, це і нелегальна міграція, і контрабандна діяльність, це і відкрите грабування природних ресурсів України в її виключній (морській) економічній зоні.

Охорона державного кордону України забезпечується шляхом здійснення державної прикордонної політики, яка визначається сукупністю завдань щодо забезпечення національної, у т.ч. і прикордонної, безпеки на кордоні та спрямована на збереження суверенітету і територіальної цілісності, удосконалення міжнародно-правового оформлення кордону, міждержавну співпрацю щодо взаємоінтересуючих проблем, запобігання експансіям на територію України.

Прикордонна безпека - це такий стан військово-політичної та оперативної обстановки на кордоні й в прикордонному просторі, що забезпечує захищеність життєво важливих інтересів держави, існування, функціонування всіх соціальних та відомчо-спеціальних структур, а також захищеність у цьому просторі особистості і суспільства.

Прикордонний простір України - це територія, акваторії