Кожна із сторін наділена правом звернутися до АО для перегляду доповіді групи експертів. АО є постійним орган СОТ, який створюється ОРС. До складу АО входять сім членів, незалежних від своїх урядів, які обираються на чотири роки з кола осіб, які мають значний авторитет в галузях права та міжнародної торгівлі, слухання проводяться колегією з трьох його членів. АО має право підтвердити, змінити або переглянути юридичні висновки та рекомендації групи експертів. Стадія апеляційного розгляду завершується прийняттям доповіді, причому предмет розгляду обмежений лише питаннями застосування права та правової інтерпретації, що містяться в доповіді групи експертів. За загальними правилами апеляційний процес не повинен перевищувати 60 днів; і в будь-якому випадку - не більше 90 днів [5, ст. 16, 17]. Доповідь АО схвалюється ОРС протягом 30 днів і підлягає безумовному прийняттю сторонами до виконання, якщо тільки її не буде відхилено на основі консенсусу [Там само, ст. 16, 17].

У тому разі, якщо негайне виконання цих рекомендацій визнається непрактичним, тоді ОРС встановлює певний "прийнятний термін часу" для виконання [Там само, ст. 21 (3)].

Якщо відповідна сторона - член СОТ не дотримується встановленого "прийнятного терміну часу", вона зобов'язана вступити у переговори з позивачем, з тим щоб визначити взаємоприйнятну компенсацію. Така компенсація може надаватися у вигляді тарифних знижок у тих сферах, які представляють найбільший інтерес для позивача чи в іншому вигляді [5, ст. 22 (2)]. У тому разі, якщо протягом 20 днів не буде узгоджена задовільна компенсація, позивач може звернутися до ОРС з вимогою санкціонувати призупинення поступок чи зобов'язань щодо відповідача [Там само (2)].

ОРС протягом 30 днів після закінчення "прийнятного терміну часу" повинен надати позивачеві дозвіл на призупинення поступок або інших зобов'язань, якщо тільки він не вирішить шляхом консенсусу відхилити цю вимогу позивача [Там само (6)]. За загальним правилом, таке припинення поступок має застосовуватися в тому самому секторі, що є об'єктом спору, однак, якщо це є практично неможливим або неефективним, тоді припинення поступок може здійснюватися і в інших секторах тієї угоди, на якій ґрунтуються відповідні правовідносини. Якщо ж і це є неможливим або неефективним, тоді, за наявності досить серйозних обставин, припинення поступок може бути санкціонованим і за "іншою охопленою угодою" [Там само (3)]. Санкції, які застосовуються до відповідача, розглядаються лише як тимчасові, тобто вони застосовуються з метою стимулювати виконання стороною норм права ГАТТ/СОТ або усунення зроблених нею порушень цих норм.

ОРС продовжує нагляд за виконанням затверджених рекомендацій та постанов, і справа не знімається з порядку денного до її повного врегулювання (ст. 21 (6) ДСУ). Разом з тим ст. 22 ДСУ передбачає можливість арбітражного розгляду щодо рівня, процедури та принципів застосування санкцій.

Зробимо такі висновки.

Система врегулювання спорів СОТ пройшла складний шлях еволюції двох протилежних підходів: від суто дипломатичного врегулювання в післявоєнний час через певний симбіоз дипломатичного та юридичного у 1970 - 1980-ті рр. до юридичного підходу з елементами дипломатичних процедур на сучасному етапі.

Розглянуті етапи і процедури врегулювання торговельних спорів у рамках СОТ суттєво відрізняються від відповідних процедур ГАТТ. У зв'язку з такими докорінними змінами вдалося позбутися більшості таких недоліків попередньої системи, як широкі можливості затягування процедури, невизначеність строків розгляду, певна дискримінація країн, що розвиваються та ін. Вкрай важливим нововведенням стало створення постійного Апеляційного органу.

Через такі докорінні зміни, система вирішення спорів СОТ знову знаходиться лише на стадії формування і має певні неврегульовані елементи.

Перспективними напрямками реформування системи врегулювання спорів СОТ на сучасному етапі є розширення кола прав приватних осіб, уточнення процедури та повноважень ОРС, Апеляційного органу.

Подальший розвиток та вдосконалення процедур врегулювання спорів є вкрай важливим, оскільки довіра до СОТ як до економічної організації світового масштабу багато в чому залежатиме від їхньої прозорості та ефективності.

Література:

1. Мережко О.О., Неліп М.І. // Правове регулювання світової торгівлі: Навч. посіб. - К.: Наук. думка, 1999. - 101 с.

2. Пушмин Э.А. Посредничество в международном праве. - М., Междунар. отн., 1970. - 167 c.

3. Смбатян А.С. Международные торговые споры в ГАТТ/ВТО: избранные решения (1952 - 2005 гг.). - М.: Волтерс Клувер, 2006. - 344 с.

4. General Agreement on Tariffs and Trade 1994, Apr. 15, 1994, Marrakesh Agreement Establishing the World Trade Organization, Annex 1A, The Legal Texts: The Results Of The Uruguay Round Of Multilateral Trade Negotiations 17 (1999), 1867 U.N.T.S. 187, 33 I.L.M. 1153 (1994).

5. Understanding on Rules and Procedures Governing the Settlement of Disputes, Marrakesh Agreement Establishing the World Trade Organization, Annex 2, The Legal Texts: The Results Of The Uruguay Round Of Multilateral Trade Negotiations 354 (1999), 1869 U.N.T.S. 401, 33 I.L.M. 1226.

6. Contracting Parties, Punta del Este Ministerial Declaration on Uruguay Round, 20 September 1986, BISD 33S/25.

7. Improvements to the GATT Dispute Settlement Rules and Procedures, BISD 36S/61-67.

8. Decision on Procedures under Article XVIII, B.I.S.D. 14S/18 (Apr. 5,