УДК:342.9

С. Ф. ДЕНИСЮК

ПОВНОВАЖЕННЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У МІГРАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Досліджено повноваження правоохоронних органів у міграційній сфері. Приділено увагу визначенню та класифікації правоохоронних органів в залежності від повноважень у міграційній сфері.

Are taken up the questions connected to functioning of state law- enforcement organs in the immigration sphere in rather-legal aspect their commission is characterized

Здійснювані в Україні суттєві перетворення в державно-правовій і соціально-економічній сферах вимагають подальшого зміцнення в державі законності та правопорядку, забезпечення безпеки особи, належного захисту та охорони конституційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. У світлі цих перетворень особливої значущості набувають питання міграційних процесів і захист гарантованих законодавством України прав людини та громадянина. Особливе місце в управлінні міграційними процесами належить державним органам, серед яких провідну роль займають правоохоронні.

Незважаючи на підвищений інтерес до міграційних процесів, активізацію наукових досліджень юридичного профілю, необхідно визнати, що вкрай недостатньо наукової літератури, яка б являла собою комплексні дослідження явища міграції та організацію діяльності правоохоронних органів у міграційній сфері.

Теоретичною основою дослідження змісту та особливостей діяльності правоохоронних органів у міграційній сфері стали праці науковців, а саме: В. Авер'янова, О. Андрійко, О. Бандурки, О. Бандурки, Ю. Битяка, І. Голосніченка, Р. Калюжного, І. Прибуткової, Ю. Римаренка та ін.

Термін "міграція"походить від латинського "migrate, migro", тобто переміщення, переселення. Існуючі словники пояснюють даний термін як переселення, переміщення людей, етносів, їхніх частин або окремих представників, пов'язане зі зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього [14]; як переміщення, переселення населення в середині країни або з однієї країни в іншу [17, с. 322]; як соціально-економічний і демографічний процес, що представляє собою сукупність переміщень, що здійснюється людьми між країнами, районами, поселеннями [19, с. 159]; як переміщення людей через територіальні межі або інші території із зміною місця проживання назавжди або на тривалий період часу [12, с. 176]; як переселення, переміщення населення, в середині країни - внутрішні міграції населення, з однієї країни в іншу - зовнішні міграції населення: еміграція, імміграція [11; 18, с. 309]; як переміщення людей, пов'язане, як правило, зі зміною місця проживання [11, с. 456]; як переміщення людей, працівників, пов'язане, переважно, зі зміною місця проживання і місця роботи [16, с. 196]; міграція людей є процесом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування [1].

Отже, більшість науковців, під міграцією розуміють переміщення людей між країнами, адміністративно-територіальними утвореннями, поселеннями, пов'язане, переважно із тимчасовою або постійною зміною проживання, роботи, укладом життя.

Беручи до уваги викладене, основними ознаками, що дозволяють ідентифікувати міграцію серед інших переміщень населення, є:

а) переміщення людей, переселення, пересування, тобто - процес;

б) перетинання в процесі рухів як державних, так і адміністративних меж територій;

в) тимчасова або постійна зміна місця проживання або роботи;

г) метою міграції є поліпшення соціально-економічного стану.

За таких умов закономірно постає необхідність установлення суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері міграційного процесу.

Коло суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері міграційного процесу, які мають повноваження щодо його регулювання, складають: Президент України; Комісія при Президентові України з питань громадянства; Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції є Державний комітет України у справах національностей та міграції відповідно до Указу Президента України "Про Державний комітет України у справах національностей та міграції" від 13 вересня 2001 року № 836/2001 [6]; управлінь (відділів) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі [10]; Міністерство внутрішніх справ України в особі Державного департаменту справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб [11]; Служба безпеки України; Державна прикордонна служба України, Міністерство закордонних справ України; консульські установи та дипломатичні представництва України за кордоном; Міністерство праці та соціальної політики України; Міністерство освіти України та вищі навчальні заклади, які мають відповідну ліцензію (дозвіл); Міністерство охорони здоров'я; органи опіки і піклування.

Наявність такого широкого кола суб'єктів адміністративно-правих відносин у сфері міграційного процесу в Україні зумовлює необхідність їхньої систематизації шляхом розробки певних засад класифікації.

За ознакою компетенції систему органів міграційної служби в Україні можна уявити як ту, що складається з двох підсистем:

· органи загальної компетенції - управлінські рішення цих органів чинні на всій території України. Наприклад, Президент України, Кабінет Міністрів України, Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, Державний комітет України у справах національностей та міграції, Міністерство закордонних справ України;

· органи спеціальної компетенції - рішення діють на території окремої адміністративно-територіальної одиниці. Такими органами є управління (відділів) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, структурні підрозділи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України.

За ознакою повноважень, органи міграційного служби щодо надання відповідного статусу або прийняття рішень щодо окремих категорій осіб можна класифікувати на такі:

· органи, які приймають рішення щодо надання статусу громадянина України;

· органи, які приймають рішення щодо іноземців;

· органи, які приймають рішення щодо надання статусу біженців.

Варто зазначити, що метою є встановлення повноважень

правоохоронних органів у міграційній сфері, тому необхідно виокремити серед названих суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері міграційного процесу органи, які мають правоохоронну спрямованість.

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що загальноприйнятого юридичного визначення поняття правоохоронних органів