та чітких критеріїв віднесення державних органів до цієї категорії немає [12]. Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" [5] містить перелік, в якому до правоохоронних органів віднесені: "органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, що здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції". Водночас, у відповідних статусних законах прямо названі правоохоронними лише кілька зі структур: Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна прикордонна служба України та Військова служба правопорядку у Збройних Силах України.
Критерієм виконуваних функцій є Закон України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" [2]. Згідно зі ст. 1 Закону визначає правоохоронні органи як "державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції".
Цікаву, певною мірою об'єднуючу класифікацію ознак правоохоронних органів на основі аналізу чинного законодавства запропонували М. Мельник і М. Хавронюк, які виділяють:
· визначальним у діяльності правоохоронних органів є те, що поряд з профілактичною, ще виконується кілька інших головних правоохоронних функцій;
· виконання зазначених функцій потребує специфічного організаційного, правового, кадрового, матеріально-технічного, військового і тилового, фінансового, інформаційного, наукового та іншого забезпечення;
· до працівників цього органу законом пред'являються спеціальні вимоги щодо ділових і моральних якостей, стану здоров'я, рівня освіти, відсутності судимості тощо;
· з метою ефективного виконання своїх обов'язків працівники цього органу:
а) наділяються згідно з законом різноманітними специфічними правами;
б) мають за законом пільги, покликані компенсувати додаткові навантаження і необхідність ризикувати своїм життям та здоров'ям як своїм, так і членів своєї сім'ї, а також користуються підвищеним правовим захистом;
в) мають установлені законом зовнішні ознаки приналежності до правоохоронних органів (форму, знаки розрізнення, посвідчення, зброю, що може носитися відкрито) [15, с. 30].
Що стосується визначення, то М. Мельник і М. Хавронюк, правоохоронний орган визначають як державний, як правило озброєний орган, виконання яким, поряд з профілактичною, однією чи кількох інших головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності, який у зв'язку з цим потребує специфічного матеріально-технічного та іншого забезпечення, до працівників якого законом пред'являються спеціальні вимоги та працівники якого з метою ефективного виконання ними своїх обов'язків згідно з законом наділяються різноманітними специфічними правами, мають відповідні пільги і зовнішні ознаки приналежності до правоохоронних органів, користуються підвищеним правовим захистом [Там же, с. 31].
До суб'єктів адміністративно-правових відносин у сфері міграційного процесу, які мають ознаки правоохоронних органів, відносяться: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України.
Виходячи з зазначеного, постає необхідність дослідити повноваження правоохоронних органів у міграційній сфері.
Кабінет Міністрів України з метою оптимізації системи державного управління у сфері міграції прийняв постанову [8], якою зобов'язав покладення на Міністерство внутрішніх справ виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців та з координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної міграційної політики до законодавчого визначення протягом одного року питання, пов'язаного з утворенням відповідного центрального органу виконавчої влади. Крім того, Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб перейменовується на Державний департамент міграційної служби. До сфери управління Міністерства внутрішніх справ повинні увійти пункт тимчасового розміщення біженців та органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2004 р. № 700, до складу Державного департаменту міграційної служби.
Проте забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом (частина третя статті 17 Конституції України). За приписом пункту 22 частини першої статті 85 Основного Закону держави до повноважень Верховної Ради України належить затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України. П. 10 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються засади регулювання міграційних процесів.
Усупереч наведеним конституційним положенням Кабінет Міністрів України своєю постановою покладає на Міністерство внутрішніх справ України виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців, та з координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної міграційної політики.
Законом України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" затверджено загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України. При цьому функціонування самостійних територіальних органів державних департаментів, що діють у складі Міністерства як урядові органи державного управління за окремими напрямами службової діяльності, визначеними Кабінетом Міністрів України, зазначеним Законом не передбачено.
За таких обставин, передавши до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України територіальні органи, Кабінет Міністрів України змінив загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України.
Відтак, видавши постанову № 558, Кабінет Міністрів України вирішив питання, віднесені Конституцією України до повноважень Верховної Ради України, врегулював підзаконним актом відносини, які регулюються виключно законами України, чим порушив норми Конституції України. Ураховуючи викладене, Президент України зупинив