Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства внутрішніх справ України і йому підпорядковується.

Головними завданнями Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України є:

· участь у межах своєї компетенції в координації діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з:

· вирішенням питань громадянства України;

· організацією імміграційної роботи та боротьбою з незаконною міграцією;

· додержанням посадовими особами та громадянами правил паспортної системи;

· реєстрацією та обліком фізичних осіб за місцем проживання/перебування.

· організація роботи з розгляду документів стосовно набуття/припинення громадянства України, підготовка матеріалів для розгляду Комісією при Президентові України з питань громадянства;

· узагальнення практики застосування законодавства з питань громадянства, імміграції іноземців та осіб без громадянства в Україну, реєстрації фізичних осіб за місцем проживання/перебування і розроблення та внесення пропозицій щодо його вдосконалення на розгляд Міністра внутрішніх справ;

· забезпечення відповідно до законодавства видачі громадянам України, які постійно проживають в Україні, паспортних документів, іноземцям та особам без громадянства документів для в' їзду в Україну, перебування в Україні та виїзду за її межі або постійного проживання на її території;

· організація реєстрації та обліку фізичних осіб за місцем проживання/перебування;

· організація роботи зі створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;

· організація контролю за додержанням посадовими особами та громадянами правил паспортної системи, іноземцями та особами без громадянства - правил перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію [9].

Служба безпеки України та її органи на місцях у межах своєї компетенції вживають заходів до виявлення серед осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, таких, яким статус біженця не надається. Крім того, Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана сприяти Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України; брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил [3].

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, на яку покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. На Державну прикордонну службу України покладаються такі повноваження: здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким, згідно із законодавством, не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; організація відповідно до законодавства прийняття заяв про надання статусу біженця від осіб, які мають намір його набути та змушені були незаконно перетнути державний кордон України; прийняття у взаємодії з органами внутрішніх справ і органами Служби безпеки України рішень про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, які затримані в межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, видворення цих осіб [4].

Отже, враховуючи викладене для України на сьогодні нагальним питанням є реорганізація правоохоронних органів в міграційній сфері і тих, які мають відношення до міграційної проблематики, для упорядкування і контролю міграційних процесів, хоча були спроби це зробити з порушенням діючого законодавства.

Очевидно, що вдосконалення системи органів виконавчої влади, які здійснюють управління міграційними процесами, має полягати в належній координації їхньої діяльності, розширенні повноважень, матеріально-технічному, кадровому посиленні відповідних підрозділів, утворенні нових необхідних ланок (пункти тимчасового проживання мігрантів, пости імміграційного контролю безпосередньо на кордоні, пункти утримання іноземців та осіб без громадянства, які порушили провила перетинання державного кордону та перебування в Україні, спеціальні підрозділи для їх депортації тощо), а у стратегічному плані створення єдиної міграційної служби центрального органу виконавчої влади України правоохоронного спрямування.

Література:

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // ВВР України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від19.06.2003 № 975-IV // ВВР України. - 2003. - № 46. - Ст. 366.

3. Про Службу безпеки України : Закон України : за станом на 25 квітня 1992 р. № 2229-XII // ВВР України. - 1992. - № 27. - Ст. 382

4. Про Державну прикордонну службу України : Закон України : за станом на 3 квітня 2003 р. № 661-IV // ВВР України. - 2003. - № 27. - Ст. 208.

5. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органов: Закон України : за станом на 23 грудня 1993 р. № 3781-XII // ВВР України. 1994. - № 11. - Ст. 50.

6. Про