УДК 346.16

К.М. ЛІСОГОРОВА

ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СТРАХУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В XIX- НА ПОЧАТКУ XX ст.

Розглянуто питання організації страхування, діяльності страхових товариств у Російській імперії та, зокрема, в українських губерніях у ХІХ - на початку ХХ ст.

The question of organization of insurance is considered, to activity of insurance companies in the Russian empire and, in particular, in the Ukrainian provinces in ХІХ at the beginning of ХХ age.

Страхування належить до найбільш давніх і водночас стійких форм господарського і правового життя людини, що сягають своїми коренями далеко в історію.

Значний досвід, який базувався в основному на приватному і земському страхуванні було накопичено в XIX - на початку XX ст. У зв'язку з цим становить значний інтерес розгляд страхової організації в цей період у Російській імперії, до складу якої входила значна територія українських земель. Положення про організацію страхової справи в країні, її особливості в зазначений проміжок часу досліджувало багато вчених, серед яких Д. Мейєр, Г. Пресс, А. Манес та ін.

Улітку 1827 р. було засновано "Перше Російське від вогню страхове товариство" [12]. Воно мало виключне право на здійснення страхових операцій у Санкт-Петербурзькій, Московській, Естляндській, Курляндській, Ліфляндській губерніях і в Одесі.

У 1835 р. було засноване "Друге Російське від вогню страхове товариство", що одержало монополію на 12 років в інших 40 губерніях Росії [13]. У цьому ж році з ініціативи пруського підданого Шведерського почало свою діяльність "Російське товариство страхування капіталів і доходів", якому було "дароване" виключне право протягом 20-ти років здійснювати страхування життя в Російській імперії, без сплати податків, крім мита в скарбницю [14]. Майже через десять років - у 1846 р. було засновано страхову компанію "Саламандра" з 25-літнім привілеєм виняткового страхування в Сибіру, Закавказзі, Бессарабській області й Землі Війська Донського також без сплати податків, крім мита в скарбницю [15].

До перших спеціалізованих страхових товариств можна віднести й засновану в Одесі морську страхову компанію "Чорне море" (1848 р.) [16].

Страхові товариства з метою поширення своєї діяльності в певних колах суспільства обирали до складу правління осіб, що займали високе службове й суспільне становище. Наприклад, у ролі директорів виступали граф Мордвинов, граф Бенкендорф, граф Строганов, князь Орлов [7, с. 34].

Скасування кріпосного права в 1861 р., певні реформаторські тенденції в економічній політиці держави, зростання промисловості, будівництво залізниць у другій половині XIX ст. - усе це спричинило появу нових страхових товариств.

Щодо діяльності іноземних страхових компаній на території Російської імперії, слід зазначити, що вони мали право страхувати нерухоме майно, що перебуває на території Росії в тому випадку, якщо російські страхові товариства відмовляли в страхуванні або ж вимагали страхову премію, що перевищує 2,5 % від суми застрахованого майна. Особи, які були викриті в страхуванні нерухомого майна за кордоном у випадках, не передбачених законом, а також агенти іноземних страхових товариств, що перебували в Росії, які були винні в страхуванні такого майна, піддавалися грошовому стягненню на користь скарбниці на підставі Уложення про покарання (ст. 1202 Уложення про покарання) [18. с. 21-22]. А в 1871 р. були встановлені правила для іноземних страхових товариств, що відкривалися в Росії [21]. Основні положення цих правил зводилися до такого: а) кожне іноземне страхове товариство при клопотанні про дозвіл на здійснення операцій по страхуванню в Росії зобов'язано було надавати діючий статут товариства й річні звіти в російському перекладі не менш, ніж за останні три роки; б) для забезпечення виплат страхового відшкодування іноземне страхове товариство повинне було внести в Російський Державний Банк заставу готівкою або державними процентними паперами; в) іноземне страхове товариство відповідало по зобов'язаннях усім своїм майном; г) ці товариства зобов'язані були дотримувати законодавства Росії; д) у випадку виникнення спірних моментів іноземні страхові товариства зобов'язані були підкорятися рішенням російських судових органів; е) уряду Росії необхідно було повідомити імена й місце перебування агентів іноземних страхових товариств.

Таким чином, аналіз основних положень цих правил свідчив про те, що законодавство цього періоду було спрямовано на зміцнення і розвиток перш за все національних страхових компаній.

Російськими страховими товариствами також були вжиті заходи по зменшенню здійснення перестрахування за кордоном. Це стало причиною створення російського перестрахувального товариства й організації взаємного перестрахування від вогню. Питання про вжиття заходів розглядалося також на багатьох нарадах представників російських страхових товариств у Санкт-Петербурзі у вересні 1894 р. [1].

До 1913 р. на частку російських акціонерних товариств доводилося вже 63,1 % зібраних страхових внесків, а на частку іноземних акціонерних компаній - 5,9 % [23, с. 391].

На території України була дозволена діяльність іноземних страхових товариств з 1885 р., серед яких були американські, англійські, німецькі, французькі компанії по страхуванню життя [22, с. 35].

Однак обсяг особистого страхування був незначним. Операції по страхуванню на випадок смерті, а також по страхуванню від нещасних випадків мали право проводити лише деякі акціонерні страхові товариства, наприклад "Життя", "Якір", "Перше Російське страхове товариство".

Але в цілому особисте страхування в Російській імперії було слабко розвинене й не одержало такого поширення, як страхування майна.

Не було встановлено і загальних правил по страхування майна. Звід