Досить серйозний підхід до питання про введення державного страхування посівів від неврожаю був розроблений наприкінці ХІХ ст.

У 1893 р. при міністерстві внутрішніх справ Російської імперії була створена комісія по перегляду статуту про народне продовольство, очолювана міністром внутрішніх справ Плєве. Ця комісія розглядала питання про державне страхування посівів від неврожаю, обов'язковому для селян і добровільному для інших власників землі. Результатом їхньої роботи став проект "Основних положень статуту державного страхування сільськогосподарських посівів від неврожаю". Він був розісланий 49 губерніям Росії для розгляду особливими нарадами представників земств і місцевих землевласників, які, однак, не підтримали його "у зв'язку з серйозними труднощами щодо практичного його здійснення" [24].

Питання про страхування було в цей період новим і для існуючої російської кооперативної літератури. У вивченні взаємин між кооперацією й страховою справою основними джерелами стали звіти й доповіді зборів уповноважених Всеросійського союзу споживчих товариств (Центрсоюза), що зайняв провідне місце в організації кооперативного страхування в цілому Росії й, зокрема, в Україні.

На І установчому з'їзді уповноважених Центрсоюза 23 - 24 вересня 1898 р. було поставлене питання про об'єднання майна, що належало членам союзу з метою здійснення страхування. Тоді мова йшла тільки про колективне страхування майна союзних споживчих товариств [6, с. 7].

Перша ж реальна спроба впровадження в життя ідеї взаємного кооперативного страхування була зроблена в 1902 р. представником Павловського споживчого товариства, що було одним з перших ініціаторів організації взаємного страхування, підняв питання про це на 5-х зборах уповноважених споживачих товариств, що передало його в комісію для розробки загальних положень [8, с. 3].

Однак протягом наступних семи років питання про організацію взаємного страхування кооперативними установами так і не було вирішене.

У 1909 р. питання про взаємне страхування знову виноситься на повістку вісімнадцятих зборів уповноважених споживчих товариств, які цього разу його розглянули й ухвалили: визнати бажаним і своєчасним здійснення (при Московському союзі споживчих товариств) взаємного страхування від вогню товарів і майна. У результаті прийняття цієї постанови при союзі було утворено страховий відділ, через який як сам союз, так і споживчі товариства, страхували своє майно в акціонерному товаристві "Якір". Саме із цією страховою компанією союз уклав особливу угоду по пільговому страхуванню [8, с. 5].

Початок у 1914 р. Першої світової війни, значні економічні й політичні потрясіння в російському суспільстві призвели до найглибшої фінансово-економічної й політичної кризи.

Падіння купівельної спроможності рубля, що почалося в роки Першої світової війни, знецінювало страхові суми укладених договорів, страхові платежі.

Попри це в 1914 р. було розроблено статут "Першого Товариства взаємного від вогню страхування Кооперативного майна".

Основні положення цього проекту зводилися до такого: товариство було засновано з капіталом в 1/2 мільйона рублів; коло дій товариства було обмежено тільки страхуванням від вогню й поширювався всією Росією; членами товариства могли бути тільки кооперативні організації; відповідальність членів по всіх прийнятих зобов'язаннях була обмежена вартістю паїв (200 рублів кожний). Проект припускав створення страхової організації не при Центрсоюзі, а самостійно [6, с. 10-11]. Однак статут так і залишився лише проектом.

Таким чином, занадто багато часу пішло на обговорення здійснення кооперативного страхування, а з практичної точки зору - справу не було просунуто ні на крок. Можливо, це пояснювалось новизною і складністю поставленого завдання й недоліком спеціальних знань, необхідних для організації кооперативного страхування.

І все ж на початку ХХ ст. в українських губерніях Російської імперії склалась система страхування в акціонерних страхових товариствах, міських взаємних і земських страхових товариствах, була також створена система страхового нагляду з боку держави. Все це, безумовно, сприяло подальшому розвитку страхової справи .

Література:

1. Белоцветов Н. Меры, предпринимаемые акционерными обществами для уменьшения перестрахований заграницу // Страховое обозрение. - 1894. - № 9. - С. 512-513.

2. Взаимное земское страхование движимого имущества от огня в Харьковской губернии. - Х.: Тип. Зильберберга, 1891г., - 80 с.

3. Взаимное земское страхование от огня. - Чернигов: Тип. губернского земства, 1901. - 181с.

4. Доклады Харьковской губернской земской управы Харьковскому земскому очередному собранию. - Х.: Тип. М.Ф. Зильберберга, 1890. - 54 с.

5. Луневский С.П. Страхование от огня. - Спб: Тип. К. Фельдман, 1912. - 206 с.

6. Лурье Е.С. Кооперація і страхованіе. - М.: Тип. Н.А. Сазоновой, 1918. - 109 с.

7. Манэс А. Основы страхового дела / Пер. с нем.; Под ред. и с доп. М.И. Ушакова. - Спб, 1909. - 172 с.

8. Матвеев Н.Г. Кооперативное страхование в прошлом и настоящем. - М.: Изд-во Центросоюза, 1923. - 47 с.

9. Моисеенко-Великий Н.В. Положение о взаимном страховании от огня. - Спб: Гос. типография, 1902. - 90 с.

10. Обязательное взаимное страхование (его выгоды и преимущества). -М.: Тип. "Русский курьер", 1883. - 44 с.

11. Осадець С.С. Страхування. - К.: Атіка, 1998. - 400 с.

12. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Т.ІІ, № 1202. - Спб: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества