УДК 351.74+519.72

І.В. АРІСТОВА, А.В. СЕРГЄЄВ, Л.М. СЕРГЄЄВА

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ

Обґрунтовано доцільність розгляду державного управління з позицій сучасного розуміння соціальних процесів як взаємодії держави та громадянського суспільства. Із метою реалізації "людиноцентристської" ідеології діяльності інститутів держави запропоновано вдосконалення адміністративного законодавства здійснювати на базі нової концепції розвитку законодавства України.

The expediency of consideration of the government from positions of modern understanding of social processes as the interaction of the state and a civil society has been proved. With the purpose of realization the "peoplecentered" ideology of state institutions activity the improvement of the administrative legislation on the basis of the new concept of development the legislation of Ukraine has been offered.

Виходячи з того, що права і свободи людини та їхні гарантії мають визначати зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України [1]), органи державної влади України повинні усвідомлювати своє призначення та активізувати зусилля щодо якісного виконання свого головного обов'язку. У зв'язку з цим вельми важливого значення набувають питання вдосконалення системи державного управління, оскільки саме від ефективності управлінської діяльності залежить створення умов для належних реалізації та захисту прав і свобод громадян та забезпечення виконання покладених на них обов'язків. Водночас слід зазначити, що і Концепція адміністративної реформи в Україні [3] акцентує увагу на необхідності переосмислення організаційних і правових засад державного управління, науково-методологічної бази адміністративного права як галузі публічного права та відповідного законодавства України. Вважаємо, що звернення науковців до порушених питань постає цілком актуальним та своєчасним.

Безумовно, вирішенню проблем удосконалення державного управління, зокрема в їхніх організаційно-правових аспектах, приділяли увагу вчені в галузі теорії держави і права, адміністративного права, державного управління, що знайшло відображення у відповідних наукових працях [4; 6; 7; 11; 14]. Водночас реалії сьогодення свідчать про необхідність подальшого розвитку ідей, сформульованих у контексті нової наукової доктрини вітчизняного адміністративного права - переорієнтування адміністративного права з галузі, яка "обслуговувала" владу під час реалізації останньою своїх повноважень, на галузь права, котра служить людині. У роботі цілком поділяється точка зору професора С. Стеценка щодо необхідності проведення подальших наукових досліджень, спрямованих на "деталізацію" основних ідей, доведення їх до реального втілення в життя (у законодавство, навчальний процес тощо) [16], оскільки далеко не завершеним постає процес визначення ключових засад реформування вітчизняного адміністративного права та державного управління.

Метою цієї роботи постає визначення й обґрунтування оновленого підходу до аналізу системи державного управління, а також вихідних засад концепції реформування законодавства України як основи розвитку адміністративного законодавства.

На нашу думку, доцільно розглядати адміністративну реформу в Україні як спробу налагодити діалог держави з суспільством у перехідний період. При цьому в роботі акцентується увагу на тому, що діалог у політиці - це найважливіший методологічний принцип розуміння демократичних процесів. Механізм взаємодії державної влади та громадянського суспільства має складний, багаторівневий характер. Процес реформування, що здійснюється в Україні, відбувається як протистояння ліберальної та консервативно-бюрократичної позицій з приводу політичного діалогу, що призводить до непередбачуваних змін, до економічної та соціальної нестабільності. З огляду на те, що метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвиненої, правової, цивілізованої європейської держави, а також стане близькою до потреб і запитів людей [10], у роботі вважалося за доцільне звернутися до аналізу сутності й закономірності державного управління з позицій сучасного розуміння соціальних процесів

Традиційно основними теоретичними підходами щодо визначення управління слугували головні положення кібернетики та теорії систем. Водночас синергетика продовжує, розвиває та поглиблює уявлення кібернетики й теорії систем. Виходячи з того, що стан сталої рівноваги - це лише один етап на шляху розвитку складноорганізованих соціальних систем, синергетика досліджує нерівноважні системи, що знаходяться у процесі еволюційної зміни, тобто вивчає стан соціальних систем "в епоху змін" [2, с. 3 - 5]. Цікавими, на наш погляд, постають основні положення синергетики, які підтверджують тезу, що складноорганізованим системам не слід нав'язувати шляхи їхнього розвитку. Більш того, сама ідея силоміць (тобто всупереч закладеним у них об'єктивним закономірностям) управляти такими системами може бути гальмом на шляху їхнього розвитку. Одним зі способів такого насильницького управління може виявитися й державний, у тому числі адміністративний, примус. Отже, необхідно визначити його місце у механізмі державного управління. Це питання пов'язано з визначенням ефективності усього державного управління, з питанням про співвідношення в його арсеналі методів переконання та примусу.

Слід підкреслити, що загальновизнане визначення державного управління [5, с. 38] притаманне лінійним системам, в яких, з позицій кібернетики, управління здійснюється як вплив суб'єкта на об'єкт з метою приведення його в заданий стан. З позицій синергетики, необхідно характеризувати державне управління не як владний вплив суб'єкта на об'єкт, але як взаємодію суб'єкта з навколишнім середовищем (об'єктом управління) з метою пізнання притаманних йому закономірностей, а також гармонічного "вбудування" до нього шляхом пристосування своєї поведінки до цих об'єктивних закономірностей. У цьому разі можна казати про перехід від управління суспільством до "діалогу з суспільством" [8, с. 30]. Таким чином, підтверджується висновок про те, що зростання демократизації суспільства - шлях прогресу та розвитку. На