країни. Концепція має бути спрямована на перспективне вирішення актуальних проблем функціонування національної правової системи та визначення основних напрямів і способів удосконалення законодавства України відповідно до принципів демократичної соціальної та правової держави. Вважаємо, що основним завданням концепції повинно бути підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин задля захисту прав і свобод особистості, державного суверенітету, національних інтересів та безпеки; приведення національного законодавства у відповідності до загальновизнаними принципів міжнародного права; здійснення правової інтеграції національного законодавства з законодавствами країн Європейського Союзу, держав - учасниць СНД. Реалізація концепції сприятиме стабілізації законодавства за умови відповідності реальним політичним та соціально-економічним умовам.
Структурна побудова концепції, безумовно, має включати загальну та особливу частини. У загальній частині повинні відбиватися сучасний стан законодавства України; основи розвитку та вдосконалення національного законодавства; принципи формування законодавства України з урахуванням міжнародно-правових зобов'язань України та досвіду зарубіжних держав; роль систематизації законодавства України у процесі вдосконалення законодавства; правова інформатизація як спосіб удосконалення нормотворчої діяльності; прогнозовані результати реалізації положень концепції та ін. В особливій частині концепції мають міститися галузі, підгалузі, інститути законодавства з притаманними їм загальними та спеціальними принципами і методами регулювання. Це означає, що і адміністративне, і адміністративно-деліктне законодавство повинні бути концептуально визначені в особливій частині концепції вдосконалення національного законодавства. Вважаємо, що концепція повинна сприяти створенню національної теорії вдосконалення законодавства, яка буде практично застосовуватися.
Усвідомлюючи складність завдання створення концепції реформування національного законодавства, вважаємо за можливе торкнутися лише деяких аспектів цієї концепції. Аналізуючи сучасний стан законодавства України, можна дійти висновку, що відмітною рисою національного законодавства є прагнення до активної кодифікації нормативно-правових актів, що свідчить про тенденції системної нормотворчості. Проте цей процес відбувається недостатньо ефективно, у першу чергу, внаслідок неповного опрацювання науково обґрунтованої концепції кодифікації нормативно-правових актів у період соціальних перетворень.
Результатом систематизації повинно стати Зведення законів України - повне систематизоване зібрання законодавчих актів України. Підготовка такого Зведення передбачає застосування різних форм та способів систематизації, які будуть здійснюватися як окремі етапи діяльності щодо його формування. Наступна стадія систематизації - це підготовка на основі Зведення законів Зведення законодавства України.
Слід також підкреслити, що системний підхід до аналізу законодавства, який проводиться з метою виявлення прогалин у правовому регулюванні, а також колізій нормативно-правових актів, має велике значення для вдосконалення нормотворчої діяльності. Такий системний підхід може бути найбільш повно та ефективно реалізований шляхом упровадження у правову сферу досягнень інформатизації. Вважаємо, що створення міжвідомчої автоматизованої системи управління і роботи з правовою інформацією, а також упровадження цієї системи на всіх рівнях управління - одне з першочергових завдань, вирішення якого надасть можливість створити оптимальну модель законодавства України.
Процес удосконалення законодавства України має враховувати і той факт, що суспільство не прагне повної правової врегульованості відносин. Розбіжності, конфлікти припускаються. Закон покликано надавати не готові рішення конфліктів, але засоби їхнього вирішення, процедуру розгляду та розв'язання протиріч. У цих умовах принципово іншу роль відіграють суди, їхні рішення. Цілком зрозуміло, що замало одного бажання, замало лише змін у законах, потрібні нові покоління і суддів, і учасників майбутніх судових процесів. Перспективою може слугувати поступовий перехід до диспозитивності, тобто йдеться про зменшення глибини правового регулювання. Самий характер правового регулювання має змінюватися в бік більшої еластичності, меншої однозначності. Але, безумовно, цей шлях тривалий і не такий простий.
Повертаючися до особливої частини концепції реформування законодавства України, слід наголосити на такому. Зважаючи на те, що вивчення практики спроб кодифікувати адміністративно-правові норми дозволило дійти висновку про неможливість створення єдиного кодифікованого акта, в якому можна було б об'єднати всі або більшість адміністративно-правових інститутів, бо вони значно відрізняються один від одного у сфері регулювання суспільних відносин, було знайдено інший шлях. Йдеться про проведення кодифікації адміністративно-правових норм залежно від тієї чи іншої сфери державного управління, яку вони регулюють. Як відомо, першою такою спробою стала кодифікація адміністративно-деліктного законодавства.
Таким чином, вельми актуальним завданням в умовах адміністративної та конституційної реформи постає державна підтримка розробки концепції реформування національного законодавства, яка послугуватиме орієнтиром для належної кодифікації законодавства України про адміністративні правопорушення. Вважаємо, що запропонований підхід до розуміння державного управління та концептуальні положення реформування національного законодавства України як основи розвитку адміністративного законодавства є певним кроком у напрямку впровадження в життя "людиноцентристської" ідеології діяльності інститутів держави та державних службовців. На нашу думку, перспективний напрямок подальших наукових досліджень пов'язано з осмисленням основних положень аналітичної юриспруденції та використання можливостей цієї науки під час розроблення проектів нормативно-правових актів щодо вдосконалення державного управління в різноманітних сферах життєдіяльності українського суспільства.
Література:
1. Конституція України. - Х.: ТОВ "Одісей", 2007. - 48 с.
2. Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22 липня 1998 р. // Уряд. кур'єр. - 1998. - 25 лип.
3. Концепція адміністративної реформи. - К., 1999. - 97 с.
4. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия: Опыт комплексного исследования. - М.: Изд. группа "НОРМА - ИНФРА-М", 1998. - 565 с.
5. Атаманчук В.Г. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. літ., 1997. - 389 с.
6. Адміністративне право України: Академічний курс: Підручник: У 2 т. - Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова).