Децентралізація влади сприяє розвиткові місцевого самоврядування та змінює підходи до управлінських процесів, у зв'язку з чим є необхідність розробки сучасної наукової теорії місцевого самоврядування.

Процес децентралізації влади, безперечно, потребує певного часу, разом з тим суспільство вимагає визначення чітких термінів та поетапного підвищення доброту населення через управлінські рішення.

Влада розкривається через людські взаємовідносини, що надає можливість зрозуміти зміст та ефективність управлінських рішень. Громадяни України мають брати активну участь у реформуванні.

Недоречно залишити громадськість осторонь від обговорення проблем майбутнього державотворення. Потрібно заздалегідь сформувати в суспільстві уявлення про майбутню реформу, адже його неупереджена думка є запорукою перспективності тієї чи іншої моделі державного управління.

Сучасну модель публічного управління видається за доцільне розробити з урахуванням таких складових: вивчення всебічної громадської думки; наукової теорії державного управління та місцевого самоврядування; практичного досвіду зарубіжних країн; використання кращих управлінських рішень минулих років.

Накопичені проблеми, пов'язані з подальшим розвитком місцевого самоврядування, бажано завчасно вирішити ще до початку реалізації майбутньої реформи державного управління. Зокрема це стосується:

· унесення відповідних змін та доповнень до чинного законодавства;

· запровадження на законодавчому рівні структури реалізації управління комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах та їх спільною власністю в системі місцевого самоврядування в Україні [2];

· застосування чіткого механізму формування місцевих бюджетів, починаючи з низового рівня;

· урегулювання земельних відносин на користь територіальних громад;

· упровадження на загальнодержавному рівні структури взаємодії громадських рад у системі публічної влади в Україні.

Потребує конструктивного правового регулювання розвиток місцевого самоврядування в Україні для подолання "містечкового рівня", який нездатний системно реагувати на управлінські процеси в цілому в державі. На законодавчому рівні слід передбачити дієвий взаємозв'язок між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами через реальну здатність цих органів, у першу чергу на обласному та районному рівнях, виступати не тільки виразниками і захисниками спільних інтересів територіальних громад, а й генераторами ідей розвитку регіонів.

Література:

1. Постанова Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань "Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування" від 15 грудня 2005 р. № 3227 - IV // ВВР України. - 2006. - № 16. - Ст. 144.

2. Алексєєв В.М. Удосконалення управління комунальною власністю в Україні: організаційно-теоретичні засади. - Чернівці: Технодрук, 2005. - 216 с.

3. Білоус О. Кому загрожують стратегії трансформацій? // Віче. - 1999. - № 3. - С. 2 - 23.

4. Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого // Віче. - 1998. - № 7. - С. 63 - 79.

5. Валевський О., Головатюк В., Діброва С. Влада і населення: на шляху до порозуміння // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 3-4. - С. 52 - 62.

6. Махина С.Н. Сущность и системные характеристики политико- правовой категории "децентрализация" в современном демократическом государстве // Государство и право. - 2006. - № 7. - С. 27 - 30.

7. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / О.Ф. Андрійко, С.Д. Дубенко, Є.Б. Кубко та ін. - К.: Оріяни, 1998. - 364 с.

8. Ткачук А. Децентралізація, що зміцнює державу // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 1-2. - С. 84 - 89.

9. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. - К.: Заповіт, 1998. - 187 с