вдалося зламати багаторічну негативну тенденцію, коли більшість видатків планувалися на останній квартал року і використати їх було неможливо.
Завдяки підтримці Мінфіну всі видатки розподілені більш раціонально - в основному на II і III квартали року. Усього заплановано асигнувань на загальну суму більше 160 млн грн, у т. ч. на:
охорону культурної спадщини, що дало можливість розпочати ремонтно-реставраційні роботи в національних заповідниках;
придбання україномовних книг, які розпочали закупати уже в липні, а не в грудні (як раніше);
видатки розвитку майже всі перерозподілено на II квартал, що дає можливість зробити ремонти в навчальних закладах у канікулярний період, театрах, бібліотеках, коли більшість працівників перебуватимуть у відпустці;
наближення видатків на заробітну плату дає можливість сплатити відпускні в установах і закладах культури перед відпусткою;
наближення видатків на проведення культурно-мистецьких акцій вже дало можливість провести багато цікавих і змістовних заходів. Серед них вшанування пам'яті жертв Голодомору (тільки за кордоном їх відбулося п'ять), проведено Дні культури в закордонних країнах, відбулися заходи, присвячені святкуванню 360-річчя національно-визвольної боротьби українського народу тощо;
наближення видатків на підтримку вітчизняного кінематографу дозволяє більш раціонально організувати творчий процес по створенню фільмів.
Пріоритетна роль у відродженні української культури, прилучення найширших верств населення до надбань народного мистецтва, самобутніх фольклорних традицій належить клубним закладам.
В Україні функціонує понад 19 тис. клубних закладів усіх систем і відомств. З них 16365 клубних закладів знаходяться в сільській місцевості.
Рішеннями місцевих органів влади відновили свою діяльність більше як 150 сільських клубів та Будинків культури.
У більшості областей та районів, у багатьох містах розроблено й затверджено регіональні програми розвитку культури.
Сьогодні в клубних закладах функціонує понад 100 тис. клубних формувань, у т. ч. більше як 82 тис. творчих аматорських колективів.
Дещо поліпшилась кадрова ситуація. За матеріалами нарадами в міністерстві культури і туризму 20 вересня 2008 р., високий рівень забезпеченості спеціалістами у Тернопільській (95,4 %), Запорізькій (81 %),
Дніпропетровській, Донецькій (80 %), Вінницькій (79,6 %), Харківській (78,8 %).
Однак на сьогодні діяльність клубних закладів потребує значної фінансової підтримки з бюджетів усіх рівнів, в тому числі з державного. Ці кошти потрібні, перш за все, на здійснення поточних та капітальних ремонтних робіт, оновлення матеріально-технічної бази, забезпечення всіх районних будинків культури автотранспортом, аудіо- та відеоапаратурою, копіювальною технікою, комп'ютерами та ігровими автоматами.
Потребує поліпшення робота щодо якісного підбору кадрів. Низький рівень знань з питань економічної, господарської роботи гальмує діяльність клубних закладів в ринкових умовах. Аналіз засвідчує, що 33 % спеціалістів клубних закладів мають досвід роботи понад 30 років, 40 % - понад 20 років, 20 % - понад 10 років, 7 % - понад 5 років. Це свідчить про необхідність створення нормальних умов праці для творчої, обдарованої молоді, здатної забезпечувати роботу клубних закладів у сучасних умовах.
До того ж, на сьогодні немає законодавчого акту, який би поширював норми соціального захисту на працівників клубних закладів, які існують для працівників бібліотек, музеїв та викладачів шкіл естетичного виховання.
З метою усунення соціальної нерівності в питаннях оплати праці клубних працівників Міністерством внесено відповідні зміни до проекту Закону України про культуру, зокрема щодо надання клубним працівникам права на грошову винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов'язків і матеріальну допомогу для вирішення соціальних питань.
Відповідно до законодавства України, фінансове та матеріально-технічне забезпечення клубних закладів здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
Тому ефективність роботи клубів та будинків культури, насамперед сільських, суттєво залежить від фінансово-економічного забезпечення галузі культури на місцях.
У вересні 2008 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації". Підготовлено також інші законопроекти, які повинні внести у пам'яткоохоронне законодавство вагомі зміни, пов'язані із зміною соціально-економічної ситуації в державі та розбудовою в Україні інституту власності, в тому числі на землю.
З року в рік зростають кошти субвенції Державного бюджету на пам'ятко-охоронну справу. За рахунок цих коштів здійснювались реставраційні роботи у центрі м. Львова, та смт. Батурині, протизсувні та реставраційні роботи у Києво-Печерській лаврі. Субвенцію було спрямовано також на об'єкти культурної спадщини Вінницької, Волинської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Сумської, Хмельницької, Чернігівської, Черкаської областей та м. Севастополя.
Слід зазначити, що існує багато проблем, які упродовж десятиріч накопичувалися у сфері охорони культурної спадщини і потребують свого розв'язання. Недостатнє фінансування заходів з охорони пам'яток протягом кількох десятиліть призвело до значного погіршення стану пам'яток. На підставі моніторингу стану пам'яток установлено, що в окремих регіонах до 50 відсотків будівель - об'єктів культурної спадщини перебуває в незадовільному стані, а кожний десятий - в аварійному. Термінові протиаварійні та консерваційні роботи необхідно провести більш як на 300 пам'ятках архітектури національного значення. Цей список щороку зростає, незважаючи на те, що державні видатки на охорону культурної спадщини щороку збільшуються. Орієнтовна вартість лише першочергових протиаварійних і найнеобхідніших ремонтно-реставраційних та консерваційних робіт становить близько 600 млн грн.
Більшість національних закладів культури (музеїв, бібліотек, театрів, філармоній тощо) також створюють власні веб-сторінки.
Більшість українських культурних веб-ресурсів репрезентують передусім найбільші міста (Київ, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Одеса), їхні заклади культури та недержавні культурні організації. Натомість решта України представлена мало. Переважна більшість закладів культури в "глибинці" взагалі ще не мають доступу до Інтернету, навіть необхідного для цього обладнання -