Гендерне партнерство сприяє:

Гуманізації суспільства, завдяки активному включенню "жіночого етоса" [1, с. 195] - жіночого світогляду в суспільні процеси.

Трансформації технократичного напрямку розвитку суспільств. Технічний прогрес буде сприяти покращанню якості життя людини, а не знищенню людського життя.

Вирішенню проблеми бідності: зменшаться витрати і надспоживання - поневолення речами, які замінюють емоційно насичені людські відносини.

Кінцю політики володарювання і економіки експлуатації (низькі заробітки жінок, не усвідомлення оцінки жіночої праці в хатній роботі).

Перехід від "захисту" прав людини, до "визнання" цих прав.

Відкритість у соціальних відносинах між чоловіками і жінками відобразиться на сім'ях і людських спільнотах.

Для вдосконалення гендерних відносин, як вважає С. Глазунов, "необхідне осмислення нових моделей жіночого й чоловічого буття, взаємодії соціальних акторів (індивідуальних і колективних), що передбачає, зокрема, і поглиблену науково-теоретичну розробку цієї проблеми" [7, с. 57-58].

У практичному значенні такий підхід може бути обґрунтуванням пошуку шляхів формування державної політики, механізмів державного управління, направлених на співробітництво жіночої й чоловічої статі. Такий підхід дасть можливість зміни масової свідомості: проблема полягає не в жінках, а в ієрархії статей, в якій чоловік займає більш високу позицію порівняно зі "слабкою статтю", сприятиме трансформації моралі, традицій, інститутів.

Н. Лавриненко зазначає, що "на рівні повсякденної свідомості часто не усвідомлюється" той факт, що гендерні відносини мають у своєму підґрунті відносини з приводу влади [Там само, с. 97]. Останнім часом цей факт набуває все більшої актуальності, а відмінності між жінками й чоловіками, навпаки, при формуванні та реалізації гендерної політики не враховуються. При цьому простежується нижчий соціально-економічний статус жінки порівняно з чоловіком [4, с. 97 - 105].

Гендерні групи належать до демографічних груп і, таким чином, є елементами у структурі суспільства. Вважаємо, що є важливо врахувати розвиток стосунків між цими групами, вплив на них політичних і громадських організацій, які відображають та захищають групові інтереси.

Отже, гендерні відносини - це вид соціальних відносин, ступінь розвитку яких необхідно враховувати при розробці державної політики щодо врахування диференційованих та загальних потреб чоловіків і жінок.

Очевидно, що такої рівності статусів жінок і чоловіків можна досягти лише в суспільстві, яке має сприйняти як аксіому той факт, що жінки - активний суб'єкт громадянського суспільства та державотворення, а не лише об'єкт державного захисту. Саме такий підхід має стати вихідною позицією у формуванні державної гендерної політики України.

Із вищевикладеного матеріалу зробимо такі висновки. Гендерні відносини є одним із базових вимірів соціальної структури суспільства, який визначає соціальні можливості кожної статі в усіх сферах життєдіяльності.

З'ясовано, що на порядку денному стоїть проблема створення сучасних гендерних відносин - партнерства між чоловіками та жінками і такого розподілу відповідальності, щоб ліквідувати порушення рівноправності в різних сферах життя, у т.ч. у сфері прийняття політичних рішень, захисті прав людини.

Доведено, що гендерні відносини формують нові моделі відносин на основі паритету, які сприяють прискоренню модернізації суспільства і посиленню в ньому демократичних тенденцій і що гендерні відносини при гендерній рівноправності у відносинах позначає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток. Тобто, це - рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють на паритетних засадах з дотриманням прав жінок, чоловіків. Гендерні відносини є індикатором суспільного розвитку, який позначає ефективність упровадження гендерної політики, політики в інтересах рівності, політики рівності статей, політики забезпечення рівності жінок і чоловіків, політики досягнення рівних прав та можливостей, є основою паритетної політики.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку вбачаємо в дослідженні розвитку гендерних відносин у зв'язку зі змінами суспільної парадигми, широкомасштабних гендерних перетворень якої ґрунтувалась на аналізі комплексного бачення суспільного розвитку, де жінки є активними суб'єкт громадянського суспільства.

Література:

1. Айслер Р. Чаша и клинок? / Пер. с англ. - М.: МП "Дерево жизни", 1993. - 288 с.

2. Ґендерні аспекти державної служби / За заг. ред. проф. Б. Кравченка. - К.: Основи, 2002. - 335 с.

3. Ґендерні стратегії сталого розвитку України / За наук. ред. Л.С. Лобанової. - К.: Фенікс, 2004. - 432 с.

4. Лавриненко Н. Ґендерний аспект соціально-економічного статусу // Українське суспільство - 2003. Соціологічний моніторинг / За ред. д.е.н. В. Ворони, М. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2003. - С. 97 - 105.

5. Основи теорії ґендеру / Сост. В.П. Агеєва, В.В. Близнюк, І.О. Головашенко та ін. - К.: К.І.С., 2004. - 536 с.

6. Проблеми ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів: колективна моногр. / І.В. Розпутенко, В.О. Гущенко, Н.Г. Протасова, Н.В. Грицак; За заг. ред. І.В. Розпутенка. - К.: К.І.С., 2003. - 224 с.

7. Формування ґендерного паритету в контексті сучасних соціально- економічних перетворень: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (5 - 7 грудня, 2002 р. м. Київ). - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді; Укр. ін-т соц. досліджень, 2002.