Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів АР Крим, обласні державні адміністрації не забезпечили ефективної підтримки з державного бюджету розвитку соціальної сфери в сільській місцевості.

У результаті негативні процеси в соціальній сфері села не припинено, свідченням чого є зменшення чисельності сільського населення в роки дії Державної програми розвитку соціальної сфери села до 2005 р. майже на 424,2 тис. чол. або на 2,8 %. Протягом 2001 - 2005 рр. у 3,6 тис. сіл (12,5 % загальної кількості) не народилося жодного немовляти, а в трьох тисячах не було дітей віком до п'яти років. Рівень депопуляції сільського населення сигналізує про демографічну катастрофу.

Організаційне та фінансове забезпечення виконання Державної програми розвитку соціальної сфери села на період до 2005 р. було незадовільним. Як наслідок, не виконано в повному обсязі жодного з її показників. Мета програми не досягнута.

Невиконання завдань Державної програми і Проекту Міжнародного банку реконструкції та розвитку "Фонд соціальних інвестицій" призвело до того, що в 2005 р. майже половина сіл не мали шкіл та закладів охорони здоров'я, дві третини - дошкільних закладів освіти, 40 % - клубів і будинків культури. Рівень забезпечення сільських населених пунктів об'єктами соціальної сфери при скороченні чисельності сільських жителів знизився: по середніх закладах освіти - з 50,9 до 49,7 %; по закладах культури - з 60 до 58,9 %; дільничних лікарнях - з 2,6 до 2,3 %; фельдшерсько-акушерських пунктах - з 54,7 до 53,8 %. Лише 22 % сіл мають водогони, 36 - газ, 5 % - каналізацію.

Відсутність затверджених Державних програм економічного і соціального розвитку призвела до того, що Мінекономіки та Мінфіном у Державних бюджетах України на 2003 - 2005 рр. не враховано передбачені Державною програмою заходи як пріоритетні. Кошти з державного бюджету на реалізацію заходів Державної програми виділялися в обсягах значно менших, ніж затверджено Указом Президента України від 15 липня 2002 р. № 640 та постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2002 р. № 1405, а за окремими напрямками у 2003 - 2005 рр. зовсім не виділялися.

Профільним міністерствам (Міністерству освіти і науки - на проведення комп'ютеризації сільських шкіл та на придбання автобусів для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості, Міністерству охорони здоров'я - на закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги для сільських закладів охорони здоров'я та на оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів) кошти державного бюджету на заходи, пов'язані із соціальною сферою села, надавалися в розмірах значно менших, ніж було передбачено Законами України про державний бюджет на відповідний рік. На заходи, передбачені Державною програмою у сфері культури, кошти з державного бюджету не виділялися зовсім.

У порушення вимог ст. 6 Закону України від 17 жовтня 1990 р. № 400 "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу", починаючи з 1999 р., припинилося відшкодування суб'єктам господарювання витрат власних коштів, понесених на будівництво об'єктів соціальної сфери села. Невідшкодовані суб'єктам господарювання понесені на будівництво об'єктів соціальної інфраструктури села витрати власних коштів за 1999 - 2005 рр. становлять 1119,3 млн грн по 667 об'єктах.

У 2005 р. набрав чинності Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 р. № 1877, який визначає основи державної політики в бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного регулювання щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення. В основу державної підтримки покладено державне регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції. Це регулювання повинно здійснюватися через Аграрний фонд, який є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловому секторі економіки України. Крім того, Законом передбачено державне регулювання ринку сільськогосподарської продукції та утворення фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС). Підтримка виробників сільськогосподарської продукції та аграрного ринку здійснюється і в інших формах, зокрема шляхом застосування режиму державних закупівель та системи форвардних закупівель зерна. Визначено також законодавчі засади державної підтримки виробників продукції тваринництва.

18 жовтня 2005 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про основні засади аграрної політики на період до 2015 року" № 2982. Цим Законом визначено, що пріоритетність розвитку агропромислового комплексу та соціального розвитку села в національній економіці зумовлюється винятковою значущістю і незамінністю продукції сільського господарства, що виробляється, в життєдіяльності людини і суспільства, потребою відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Установлено, що державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору.

Проте всупереч вимогам чинного законодавства, попри те, що пройшло вже майже три роки як закінчилась дія Державної програми розвитку соціальної сфери села на період до 2005 р., Загальнодержавна комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 р. не діє, і, як наслідок, видатки з державного бюджету у 2006 - 2008 рр. на розвиток соціальної сфери в сільській місцевості проводяться безсистемно, за залишковим принципом. Наприклад, через визначення Мінфіном у Законах України про державний бюджет на 2006-2007 рр. нереальних джерел фінансування на закупівлю шкільних автобусів для перевезення дітей, що проживають у сільській