Так, пільги існують, але дія строку пільгового податкообкладання добігла кінця. І невідомо, чи буде він подовжений. Залишаються відкритими питання, пов' язані з налагодженням нормальної системи вітчизняного книговидання. В усьому світі існує практика видання творів зарубіжних авторів національними видавцями після покупки ними прав на це видання. В Україні це є радше виключення, ніж правило. Сьогодні 80 % книг, що продаються, - імпорт, тобто готовий продукт, що у свій спосіб впливає на розподілення прибутку від продажу. Так, 90 % доходу від проданої книги направляються до Російської Федерації, і лише 10 % залишається в Україні як надбавка за послуги по продажу книжок. В ідеалі ця ситуація повинна бути навпаки: 10 % - роялті в Російську Федерацію чи іншу країну автору, а 90 % повинні залишатися в Україні [Там же].

Зі світового досвіду відомо, що під патронатом держави знаходяться всі процеси і заклади, пов'язані з виробництвом книжок. Існують різноманітні гранти, що виділяються безпосередньо з бюджету, функціонують податкові пільги на видання книг, що практикується в більшості країн, існують і інші преференції.

Так, виробнича, видавнича, консультативна та інша суспільно необхідна діяльність професійних суспільних об'єднань і асоціацій видавців, книготорговців, бібліотек, організацій, що працюють на розвиток суспільства, звільняються від усіх податків. В Україні такого немає, та і як це може бути, якщо проблеми кредитування книговидання, в умовах стабільного надання коштів іншим галузям економіки, так і не були вирішені.

У 1996 р. рішенням Варшавської конференції Ради Європи [5] було прийнято рішення про те, що для банків Європи книга є товаром і об'єктом, що можна дати під заставу для кредитування видавничої діяльності. В Україні ж по-іншому: книгу ніколи не приймали як заставу, а банкіри вважали таку дію економічно невигідною. А якщо видавцю все ж таки вдавалося домовитися про кредит, то за умов тих відсоткових ставок, що діяли, маленькому і навіть середньому видавництву краще відразу заявити про своє банкрутство. Про що ж казати зараз, коли банки мають великі проблеми з обіговими коштами?

Виходячи з цього та існуючих економічних умов, держава повинна шукати нові форми і методи підтримки галузі. Найбільш доречними в даному разі нам представляються правові та економічні методи державного регулювання.

Як відомо зі спеціальної літератури, правові методи державного регулювання - це регламентаційні, розпорядчі та нормативні впливи держави чи іншого об'єкта управління, найтиповішими з яких є законодавчі та інші правові акти [6].

Отже, створення умов для належного розвитку вітчизняного книговидання потребує таких правових заходів:

Затвердження та реалізація державної програми просування української книги за межі України, включаючи створення фонду з дотації перекладів українських авторів європейськими мовами. Мета Фонду - фінансова підтримка перекладів та перевидання творів українських авторів за межами України.

Розробка Міністерством економіки спільно з Державним комітетом телебачення і радіомовлення та Державним агентством з авторських та суміжних прав чітких механізмів щодо купівлі авторських прав на видання творів зарубіжних авторів в Україні та розрахунків за них шляхом прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Звичайно, це не єдині кроки, що мають підкріпитися буквою закону і підтримати вітчизняне книговидання. Але їх прийняття позитивно вплине на розвиток зазначеної галузі.

Що стосується економічного чинника, то проаналізуємо останній нормативний документ, в якому чітко прописані всі статті видатків на видавничу справу. Ухвалений Верховною Радою України Державний бюджет на 2009 р. [1] свідчить, що фінансування Держкомтелерадіо в 2009 р. порівняно з минулим зменшено на 173 143,3 тис. грн. Сукупний бюджет Держкомтелерадіо на 2009 р. становить 480806, 3 тис. грн (у 2008 р. бюджет становив 653 949,6 тис. грн).

Удвічі зменшились видатки на випуск книжкової продукції за програмою "Українська книга". 2009 р. вони становлять 20 млн грн (40 млн грн - у 2008 р.).

Більше ніж на шість мільйонів гривень будуть скорочені витрати на інформаційне та організаційне забезпечення участі України у міжнародних форумах, конференціях, виставках, що є відповіддю на поставлене на початку статті питання. Якщо у 2008 р. ці видатки склали 7 400 тис., то 2009 р. - передбачено використати бюджетних коштів на суму 740 тис. грн [4].

Цифри говорять самі за себе, вони свідчать про необхідність виживання у складних економічних умовах, посилення змістовного наповнення економічних механізмів державного регулювання книговидання. До таких можна віднести фінансові стимули (податкові пільги, субвенції, трансферти тощо), грошово-кредитна політика, ціноутворення тощо.

Таким чином, для покращання роботи вітчизняного книговидання необхідно вдосконалення та посилення діяльності держави за такими напрямками.

Звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер діяльності у видавничу справу, а також спонсорських внесків на розширення асортиментної бази українських видань. Невирішеність проблеми з оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток видавничої справи можна усунути через розробку Закону України "Про меценатську та спонсорську діяльність".

Установлення пільгових ставок орендної плати за займані площі та тарифи на комунальні послуги та послуги