УДК 323.174:316.64 (477)

Е.В. МАМОНТОВА

ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ОБРАЗУ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ

Розглянуто вплив регіонального чинника на сучасну політичну ситуацію в Україні. Висвітлено символічну складову регіональних відносин в Україні. Показано механізм формування регіонального образу та його роль у процесах націєтворення. Обґрунтовано необхідність упровадження інноваційних моделей іміджевих регіональних стратегій.

The influence of regional factor on the modern political situation in Ukraine are considered in the article. The symbolic component of the regional relationship in Ukraine it is showed. The mechanism of formation of the regional image and his role in the nationalbuilding's processes it is showed. The necessity of implementation of the innovation models of regional image strategies is proved.

Траєкторія та зміст сучасного етапу державотворення в Україні поряд зі становленням державного апарату та вдосконаленням механізмів державного управління, демократизацією суспільства та формуванням громадянської нації визначається і регіональним чинником. Політичні події останніх років доводять, що регіональна специфіка, яка існує в будь-якій країні світу, в Україні виходить за межі геокультурного поля і стає джерелом політичних спекуляцій, у результаті чого об'єктивні локальні відмінності перетворюються на протиріччя ідеологічного та світоглядного характеру. Усе це призводить до поглиблення процесу поляризації українського суспільства за регіональною ознакою, ставить під загрозу територіальну цілісність держави. Отже, в ситуації, коли територіальний фактор у житті сучасної України відіграє дестабілізуючу роль, проблема гармонізації регіональних відносин набуває стратегічного характеру.

На нашу думку, одна з причин описаного становища захована у площині націєтворення. Через об'єктивні обставини (тривале перебування українських територій у складі різних імперій, відсутність безперервної державницької традиції, досвід тоталітаризму, поліетнічнність, білінгвізм, культурна неоднорідність населення, зовнішній екзистенційний вплив тощо) в Україні на 70-му році незалежності все ще триває процес формування політичної нації.

На шляху набуття спільної громадянської ідентичності конструктивну роль може відіграти державна політика, спрямована на розбудову символічного простору держави, який включає ієрархію атрибутів національної самоідентифікації. Поряд з національною мовою, національними кодами та символами, історичним міфом та героїчним олімпом нації, окреме місце у структурі державної символосфери належить цілісному образу країни.

Усе вищезазначене актуалізує звернення до вивчення просторових геосимволічних образів та визначення їх державотворчого потенціалу. Адже в ситуації, коли геокультурна регіональна специфіка перетворюється на фактор суспільного розколу, "політика організації символічного простору держави є одним з практичних шляхів до формування спільноти" [2, с. 151].

Сьогодні проблема становлення державної символічної сфери долає притаманну їй публіцистичність і поступово займає належне місце в науковому дискурсі. Соціальна природа символу, його здатність поєднувати в єдине ціле об'єктивне та суб'єктивне, раціональне та ірраціональне зумовила зростання наукового інтересу до феномену символотворення в наші часи. Спираючись на теоретичні доробки філософського (І. Ільїн, О. Лосєв, Г. Сковорода, П. Флоренський та ін.), культурологічного (М. Бахтін, М. Еліаде, Е. Кассірер, О. Шпенглер та ін.), соціологічного (Е. Дюркгейм, П. Сорокін, Ю. Хабермас та ін.), семіотичного (Р. Барт, Ю. Лотман, Ф. Соссюр, Ч. Пірс та ін.), психологічного (З. Фрейд, К. Юнг та ін.) напрямків соціального знання сучасні західні (П. Бурдьє, А. Гелен, М. Едельман, Дж. Кауфман, М. Майа, Т. Мейер та ін.), російські (Б. Дубін, В. Іванов, Д. Мисюров, В. Попов, В. Поцелуєв, О. Соловйов та ін.) та вітчизняні (В. Бурлачук, В. Полянська, Г. Почепцов та ін.) фахівці намагаються долати загальнокультурний підхід в інтерпретації символу та символічного, розглядаючи їх у соціально-політичному контексті, зокрема як складову медіатизації соціального простору, де остання визначається як ознака інформаційного суспільства, оскільки умовою та змістом символізації виступає соціально-політична комунікація.

Поява останніми роками масиву публікацій, присвячених природі та закономірностям виникнення і формування масових просторових уявлень, вказує на відокремлення дослідницького напрямку, предметом якого є образ території (міста, країни, геополітичного регіону, світу) як інструмент соціального управління. Теоретико-методологічний фундамент даного напрямку можуть скласти роботи таких зарубіжних дослідників, як В. Бочаров, М. Годельє, Д.-Ж. Дозон, А. Ковачев, М. Лукер, В. Тернер, М. Тостер та ін. Роботи Д. Барнса, Б. Дубіна, Ю. Левади, О. Кисельова, Д. Колосова, Д. Замятіна та ін. містять спроби розробити методологію вивчення просторової картини світу та її функцій у соціально-політичному житті суспільства. Технологіям конструювання образу території у вербальному та візуальному комунікаційному просторі присвячені публікації Г. Ванштейна, А. Ливена, В. Легойди, В. Малкіна, Д. Місюрова, М. Малья, П. Родькіна, В. Шаповалова, М. Епштейна та ін.

Огляд вітчизняної літератури свідчить, що в дослідженнях вітчизняних науковців з даної проблематики домінує маркетинговий підхід. Імідж держави як складова економічного потенціалу досліджується в працях Б. Гунського, О. Мозгового, В. Рокоча, О. Плотнікова, А. Черемиса та ін. Низка дослідників (О. Білоус, М. Гордєєва, О. Зарубінський, О. Лук'яненко, Т. Циганкова та ін.) вбачають головне призначення геосимволічного образу країни в її позиціонуванні на міжнародній арені та забезпеченні конкурентоспроможності в добу глобалізації. В. Балі, О. Бутик, Н. Васильєва, О. Гриценко, Є. Дзюба, О. Зубик, О. Леонов, Т. Пашукова та інші досліджують прикладні питання міжнародного брендінгу України.

Окремо можна виділити роботи, в яких питання формування позитивного образу країни розглядається як складова етнодержавотворчих процесів (О. Мироненко, Ю. Римаренко, І. Усенко, В. Чехович та ін.).

Місце та роль іміджу країни в системі пріоритетів державного управління, а також механізми