точку зору західних і вітчизняних учених щодо спеціальних методів і враховуючи, що вітчизняними вченими вже розпочато розробку нового методологічного інструментарію, О. Картунов запропонував низку нових та оновив кілька відомих методів. До них відносяться етнополітологічний метод. Він почав широко застосовуватись у західній науці з кінця 1950-х рр. і базується на переконанні, що людство поділено приблизно на чотири - десять тисяч етносів. Етноси, будучи формою і змістом існування людства, самі існують у різних формах - рід, плем'я, народ, нація, і в кожного з них є спільні і особливі специфічні інтереси й цінності. Етнополітологічний метод можна вважати новим, головним методом етнополітології, котрий узагальнює, синтезує та інтегрує різні підходи до етнополітології; метод багатовимірної сутністно-змістовної типології періодизації, який полягає у виявленні таких просторових і часових комбінацій різних проявів етнополітичного життя, які відрізняються якісно іншими особливостями і становлять певні якісні цінності; етнотехнологічний підхід до етнополітичних досліджень; етнокомунікативний підхід; етноекологічний підхід [3].
Етносоціологічний метод ґрунтується на визнанні того, що у кожної етнонаціональної спільноти є не тільки спільні погляди на оточуючий світ, а й особливе, специфічне світосприймання й розуміння свого власного місця і ролі в цьому світі.
Одним з найбільш продуктивних методів наукового дослідження є системний аналіз. В його основі лежить той факт, що людство попри поділ на раси, нації і держави, становить єдину цілісну систему.
Учений виділяє також низку інших спеціальних методів. Це, зокрема, етноісторичний підхід, який передбачає аналіз етнічних та етнополітичних процесів як протягом усієї історії людства, так і впродовж окремих конкретно історичних етапів розвитку. Досить важливим є етнодержавознавчий підхід (розроблений і запропонований Ю. Римаренком), який виходить із постійної взаємодії етнонаціональних спільнот з державою [2].
Проблеми реалізації прав національних меншин на сучасному етапі досліджуються і зарубіжними, зокрема російськими ученими. Так, першим комплексним науковим дослідженням правових проблем захисту прав національних меншин на теренах СНД є монографія А. Абашидзе "Захист прав меншин за міжнародним і внутрішньодержавним правом" (1996 р.). У ній проаналізовано проблеми захисту прав національних меншин на національному та міжнародному рівнях. Автор охарактеризував основні проблеми та перспективи розвитку захисту прав національних меншин за міжнародним правом, проаналізував окремі питання національно-культурної автономії [1].
Основоположні питання теорії і практики федералізму у взаємозв'язку із правами народів розглянуті Л. Карапетян у праці "Федералізм та права народів" (1999 р.). У ній проаналізовано конституційні основи федеративного устрою Російської Федерації, політико-правового статусу і рівноправності суб'єктів федерації, правового статусу національних меншин та малочислених корінних народів, проблеми реалізації їх прав [Там само].
Комплекс питань правового статусу національних меншин охарактеризовано в монографії російського науковця С. Юр'єва "Правовий статус національних меншин (теоретико-правові аспекти)" (2000 р.). У ній розглянуто питання взаємозв'язку статусу меншин із рівнем безпеки в Європі, викладено організаційно-правові форми їх інституціалізації, окремі проблеми національно-культурної автономії, запропоновано шляхи вирішення багатьох проблем, пов'язаних із правовим статусом національних меншин [9].
Правові проблеми національно-культурної автономії в Російській Федерації досліджено в монографії Т. Хабрієвої "Національно-культурна автономія в Російській Федерації" (2003 р.). У ній висвітлено питання теоретичного та практичного характеру щодо національно-культурної автономії, розглянуто практику реалізації законодавства Російської
Федерації в цій сфері, запропоновано пропозиції щодо його вдосконалення, проблеми реалізації права на національно-культурну автономію національними меншинами в Російській Федерації [7].
Проблеми охорони та реалізації прав національних меншин за міжнародним правом розглянуто у праці чеського науковця Г. Шеу "Охорона національних меншин за міжнародним правом" (1998 р.). Автором проаналізовано еволюцію охорони та захисту національних меншин за міжнародним правом, окремі питання реалізації прав національних меншин [Там само].
Проблематика основних прав та свобод людини розглянуто в праці К. Екштайна "Основні права та свободи" (2004 р.), де докладно охарактеризовано генезис, види, значення прав та свобод людини, питання їх реалізації, проблему рівноправності і заборону дискримінації, їх гарантії [10].
За останні роки в Україні опубліковано чимало наукових праць, видано спеціальні збірки, монографії, в яких висвітлено етнонаціональні, етносоціальні та інші аспекти розвитку прав національних меншин. Обсяг літератури великий, однак, на сьогодні не затверджено на законодавчому рівні Концепцію державної етнонаціональної політики в Україні, яка має стати основою розробки нових нормативно-правових актів та внесення змін до чинних законів, що стосуються гармонізації етнонаціональних відносини в Україні з метою утвердження в громадянському суспільстві демократії, толерантності і гуманізму.
Література:
1. Абашидзе А.Х. Защита прав меньшинств по международному и внутригосударственному праву. - М.: Права человека, 1996. - 476 с.
2. Енциклопедія етнокультурознавства. Понятійно-культурологічний інструментарій, концептуальні підходи: Ч.1. Книга перша. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. - К.: ДАКККіМ, 2001. - С. 7.
3. Картунов О.В. Вступ до етнополітології: Наук.-навч. посіб. - К., 1999. - 300 с.
4. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси:(Етнополітичний аналіз): Моногр. - К.: Вища шк., 1998. - С. 116; 122; 191; Онищенко І.Г. Етнополітична парадигма українського націогенезу: Автореф. дис. ... д.політ.н.: 23.00.05 / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 1998. - 36 с.
5. Національно-державне будівництво: Концептуальні підходи, сучасна наукова література / Ю.І. Римаренко, І.Ф. Курас, Ю.С. Шемчученко та ін. - К.: Довіра, 1999. - 559 с.; Нація і держава: теоретико-медотологічний та концептуальний аналіз.