всі суб'єкти аграрних відносин. Різниця полягає в тому, що здійснення цих принципів для них не пов'язане з виконанням службових обов'язків, а обумовлене певними інтересами. Економічний інтерес власника землі диктує йому піклування про господарювання в цілому та високу економічну ефективність. Саме з цього і виходить його уявлення щодо землі у своїй діяльності. Роль державного регулювання в цьому випадку полягає в тому, щоб таке піклування не переводило землю на джерело небезпеки або екзестенціональних втрат для суспільства. Деонтологічні принципи селянина фактично є принципами ставлення до власного життя, оскільки саме земля є його єдиною гарантією. Для нього характерним є прагнення подолати жалюгідний стан землі, сприяти повному її використанню, покращувати стан його життя, тому фундаментальною управлінською проблемою стосовно селянина є захист і підтримка цього прагнення.
Щоб привести в рух економічний і екзистенціальний потенціал землі, необхідний певний рівень кооперації праці на ній, яка, у свою чергу, породжує можливості, що ґрунтуються не на індивідуальних зусиллях, а на рівні інтелектуального і управлінського потенціалу. Цей потенціал можна назвати родовими потенціями суспільної праці. Саме ці потенції є глибинним джерелом і виникнення, і реальної реалізації деонтологічних вимог до аграрного виробництва. Їх реалізація, у свою чергу, пов'язана з певним професійним або суспільним прошарком. Таким професійним прошарком у сфері державного регулювання аграрних відносин є фахівці, які обслуговують аграрне виробництво. Враховуючи наробки, що існують стосовно вимог до фахівців в аграрному виробництві [11, с. 156 - 160], можна скласти деонтологічно обґрунтовану професіограму фахівця державного управління у сфері регулювання аграрних відносин. Ця професіограма, на наш погляд, повинна передбачати такі якості.
Особисті і соціальні якості: повага до землі як основа відчуття професійного обов'язку та самоповаги; розуміння загальнолюдської значущості сфери своєї професійної діяльності, глибока повага до неї і піклування про її авторитет на справі; екологічна підготовка як форма усвідомлення і прояву загальнолюдської значущості своєї діяльності; безумовна єдність слова і діла як соціальна форма забезпечення сумлінного ставлення до землі працівників на ній; дотримання на практиці професійно-моральних принципів діяльності, що ґрунтуються на деонтологічних вимогах, стосовно оберігання землі та існування всього живого; обов'язкова наявність таких особистих властивостей як відповідальність, ініціатива, орієнтування в незвичайних і несподіваних обставинах; стійкість і здатність вести справу, незважаючи на попередні невдачі; безмежна працьовитість; глибока повага до людей, які працюють на землі; нездатність робити поступки перед сумлінням, коли йдеться про збереження землі та її стан; уміння на основі професійних знань та поваги до землі гармоніювати діяльність і інтереси тих, хто працює на землі і пов'язаний з нею; висока загальна культура.
Рівень освітньої підготовки і навичок трудової діяльності: розуміння наукових основ тих галузей знань, що визначають і революціонізують весь аграрний сектор у майбутньому, а особливо пов'язаних із біотехнологією і генною інженерією; знання основних законів розвитку суспільства і вміння пов'язати їх з майбутнім розвитком сільського господарства; знання загальних принципів управління та специфіки його в аграрній сфері, висока економічна культура і володіння основними методами економічного аналізу агровиробничої діяльності; вміння проаналізувати і визначити шляхи підвищення ефективності професійної діяльності; наявність певного досвіду, пов'язаного із діяльністю в аграрній сфері; знання та вміння користуватися в практичній діяльності законами і правовими прописами, що регулюють управлінську діяльність у сфері аграрних відносин; володіння тими аспектами професіоналізму, які необхідні для вияву узагальнення та практичного використання досвіду, здобутого іншими фахівцями, а також селянами; володіння навичками соціально-психологічного впливу на суб'єктів сфери аграрних відносин, мати здатність підтримувати в них ініціативу і відповідальність, що пов'язані з їх професійною діяльністю.
Характер використання землі як основи специфіки аграрних відносин і особливості самого процесу державного регулювання аграрних відносин породжують такі фундаментальні особливості цього регулювання, які можна розглядати як інваріанти, тобто незмінну сутність деонтологічних принципів державного регулювання аграрних відносин. Ці інваріанти охоплюють пріоритет захисту землі від екологічно і суспільно шкідливого її використання, повагу до свободи і можливостей професійного самовиразу суб'єктів аграрних відносин, високій рівень вимогливості до себе як професіоналів і громадян, працівників сфери державного регулювання аграрних відносин.
Діяльність по державному регулюванню аграрних відносин у сучасних умовах має тенденцію перетворитися на науково-обґрунтовану діяльність, у зв'язку з чим для успішного її здійснення необхідна визнана більшістю фахівців деонтологічна парадигма державного регулювання аграрних відносин. Складовими частинами цієї парадигми мають бути методологічний, конкретно науковий і діяльнісний блоки. Парадигма існує лише тоді, коли вона втілюється в життя.
Із стану розробки проблеми створення і реалізації деонтологічної парадигми регулювання аграрних відносин випливають перспективи подальших розвідок у цьому напрямку:
а) наукове обґрунтування форм легітимізації деонтологічних вимог до фахівців сфери державного регулювання аграрних відносин;
б) доповнення існуючих і випробуваних на практиці деонтологічних вимог до фахівців державного регулювання аграрних відносин тими, що виникають в умовах інтернаціоналізації агарних відносин;
в) дослідження тих деонтологічних вимог до державного регулювання аграрних відносин, які породжені історичним досвідом народу України і виконання яких є необхідним для ефективного розвитку аграрних відносин.
Література:
1. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / Отв. ред. А. Л. Яншин. - М.: Наука, 1991. - 270 с.
2. Гришко В.В., Перебийніс В.І., Рабштина В.М. Енергозбереження в сільському господарстві: економіка, організація, управління. - Полтава: Полтава, 1996. - 280 с.
3. Докучаев В.В. Первозданные
