УДК 332.2

Г. П. ПАСЕМКО

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ТЕОРІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕНТИ В ПАРАДИГМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН

Розглянуто аспекти теорії земельної ренти, які потребують нових підходів у зв'язку із завершенням переходу аграрного сектора України до ринкових відносин, включенням України до світового ринкового простору завдяки вступу її в СОТ і необхідністю у зв'язку з цим удосконалювати економічні принципи державного регулювання аграрних відносин.

Ground rent's aspects, which need new approach in connection with: agrarian sector of Ukraine transition to the market attitudes, joining of Ukraine to the world market space by entering WTO, in order with it necessity to improve agrarian attitudes state's regulation economy principles.

Необхідність спеціального розгляду актуальних аспектів теорії земельної ренти саме в парадигмі державного регулювання аграрних відносин обумовлена декількома причинами: по-перше, існують положення, що пов'язані з теорією земельної ренти, які під кутом зору нових вимог до державного регулювання аграрних відносин вимагають суттєвих уточнень; по-друге, є необхідність позбутися від деяких догматичних тверджень і поглядів, оскільки це може вплинути на сучасну стратегію державного регулювання аграрних відносин; по-третє, перехід розвитку аграрних відносин України на ринкові засади і особливо вступ України до СОТ надзвичайно загострив необхідність осмислення деяких аспектів рентних відносин, які впливають як на уявлення про ренту, так і на можливість використання теорії ренти в державному регулюванні аграрних відносин.

Використання теорії земельної ренти з метою державного регулювання аграрних відносин у світовій і вітчизняній науці має давню традицію. Цими питаннями займалися П. Самуельсон [6], М. Туган- Барановський [9], О. Скворцов [7], В. Чаянов [10], М. Кондратьєв [8], І. Лукінов [3], Б. Пасхавер [4], завдяки яким створено засади сучасного розуміння земельної ренти, її джерел, форм розрахунків, а також принципів її використання під час розробки стратегії держаного регулювання аграрних відносин.

Метою даної статті є розгляд тих аспектів теорії земельної ренти, які потребують нових підходів у зв'язку із завершенням переходу аграрного сектора України до ринкових відносин, включенням України до світового ринкового простору завдяки вступу її до СОТ і необхідністю, у зв'язку з цим, удосконалювати економічні принципи державного регулювання аграрних відносин.

При вступі України до СОТ виникла необхідність враховувати феномен конкуренції на світовому ринку, а це актуалізувало під новим кутом зору питання витрат, що визначають вартість і ціну землеробного продукту, оскільки врешті-решт вартість та ціна і на світовому ринку визначаються витратами, тобто продуктивністю і економічною ефективністю праці.

Ще від Д. Рікардо прийшло і стало своєрідним нормативним твердженням положення про те, що ринкову вартість землеробного продукту визначає вартість тих продуктів, які створені за відносно гірших умов, тобто на відносно гірших ділянках землі із тих, що обслуговують ринок [5, c. 41-51]. Такого підходу дотримуються найбільш видатні сучасні економісти, наприклад П. Самуельсон [6, с. 154-155]. Але такий підхід за сучасних умов починає викликати сумнів, оскільки реальний рух цін на продукт землеробства, особливо на світовому ринку, не відповідає цій вимозі. Крім того, він є неточним і з точки зору теорії. Закон, відповідно до якого формується ринкова вартість на продукти землеробства, проголошує, що ринкова вартість не може бути вищою, ніж індивідуальна вартість продукту, який створено за гірших умов виробництва і який входить до складу того продукту, що необхідний суспільству [9, с. 69]. Це положення протягом певного часу було подане таким чином, що нібито ринкова вартість усього землеробного продукту за будь-яких умов визначається вартістю продукту на гірших землях. При цьому відбувалося змішування двох речей - граничного очікуваного розміру ціни і її дійсних розмірів на ринку. Звісно, деяка частина продукту на ринку, що створена на гіршій землі, буде продана за відповідною ціною, оскільки вона користується попитом, але це не означає, що по за тією ж ціною буде продана вся інша продукція. Вирішальним тут є питання про те, яку питому вагу має продукція, яка створена за гірших, середніх і кращих умов виробництва. Наприклад, якщо на гірших землях виробляється 10 - 15 % сукупного сільськогосподарського продукту, то навряд чи витрати на цей продукт будуть повністю визначати ринкову ціну. Деяка частина продукції інших ділянок буде продана за такими ж цінами, а деяка буде реалізована за нижчими цінами. Вони хоча і зазначають вплив цін, що сформувалися на гірших землях, але все ж таки будуть більш низькими. Крім того, слід враховувати строкатість ринку. Існування попиту на продукти менш родючої землі не означає, що вони будуть реалізовуватися рівномірно в усіх регіонах. Імовірніше інше - їх реалізація буде пов'язана з тією частиною ринку, де попит на сільськогосподарську продукцію вище, ніж в інших регіонах, і де є можливість і необхідність платити більш високі ціни, або тільки задовольнити попит. Такими регіонами є великі міста і мегаполіси.

Зазначені положення мають велике значення при виході України на світовий ринок аграрної продукції. Україна є державою, яка має одні з найкращих земель у світі, тому вона має великий резерв зниження витрат на сільськогосподарську продукцію, причому так, що вплив цього зниження на ціни і створення конкурентних переваг можуть бути визнані світовою спільнотою. Головна проблема становлення такої переваги полягає не просто