Інвестиційний клімат у галузі незадовільний через її збитковість і неплатежі. Діюча система державного управління за якістю та обсягами житлово-комунальних послуг недосконала і не базується на ринкових і економічних важелях.
Наявна законодавча база, з якою працюють підприємства, недосконала та не забезпечує правових засад реформування житлово-комунального господарства.
Усе це свідчить про наявність кризи в галузі та не дозволяє впровадити нові підходи в систему фінансування галузі, створити привабливий інвестиційний клімат.
Таким чином, для реформування та розвитку житлово-комунального господарства України необхідно з урахуванням закордонного та вітчизняного досвіду здійснювати через цільові комплексні програми всіх рівнів управління, де необхідно обов'язково пов'язувати розвиток житлово-комунального господарства з розвитком усіх галузей народного господарчого комплексу України, регіону, міст, а також враховувати внутрішні та зовнішні зв'язки.
Для реалізації основних напрямів реформування житлово-комунального господарства необхідно підняти технічний рівень на підприємствах і організаціях цієї важливої галузі, для чого необхідно постійно створювати нові машини і механізми для цієї галузі, нові технології на об'єктах комунального призначення, нові прилади обліку і контролю, організовувати їх виготовлення і впроваджувати на підприємствах і організаціях ЖКГ.
Упровадження заходів науково-технічного розвитку повинно бути направлено на зниження всіх видів витрат, собівартості і тарифів житлово-комунальних послуг.
Для створення ринкового економічного механізму управління на підприємствах водопостачання, теплопостачання і газопостачання необхідно вирішити установку приладів обліку в усіх споживачів і, перш за все, у населення, використовуючи для цього всі види джерел: населення, бюджетні кошти, кошти підприємств, які надають комунальні послуги, позикові кошти або кредити банків, інвестиції та ін.
Для впровадження розроблених програм необхідно:
· поліпшити фінансування з усіх джерел;
· періодично проводити перепідготовку управлінських кадрів підприємств та організацій житлово-комунального господарства всіх рівнів управління;
· створити регіональні робочі групи для здійснення допомоги в реалізації намічених заходів обласних, міських та селищних райадміністрацій.
Література:
1. Денисов Н. Житлово-комунальний комплекс: концепція реформування // Економіст. - 1998. - № 5. - С. 71 - 75.
2. Жилищные реформы и европейская интеграция // Проблемы прогнозирования. - 1997. - № 1. - С. 140 - 142.
3. Осипенко И.И. Дорофиенко В.В. Менеджмент в жилищно- коммунальном хозяйстве. - Х.: Основа, 1999. - С. 356.
4. Шейкин А.В. Социальные аспекты реформирования жилищно- коммунальной сферы // Жилищно-коммунальное хозяйство. - 1999. - № 1. - С. 8 - 13.
