УДК 338.45+330.341.1

С. В. КАРАКОВ

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ІННОВАЦІЙ У ДЕРЖАВНІЙ ПРОМИСЛОВІЙ ПОЛІТИЦІ

Досліджено інноваційно-направлене інвестування в промисловості. Проаналізовано основні класифікаційні ознаки інновацій у державній політиці.

The innovative-directed investing is explored in industry. The basic classification signs of innovations are analysed in a state policy.

Сучасні умови висококонкурентних ринків обумовлює необхідність розгляду інноваційної діяльності як надійного способу підвищення конкурентоспроможності і забезпечення його подальшого розвитку. Проте попри деяке пожвавлення інвестиційних і інноваційних процесів у промисловості України, вони все ще протікають украй мляво. Назріла гостра необхідність в активізації інноваційно-направленого інвестування в промисловості з метою збереження встановлених позитивних тенденцій і забезпечення подальшого стабільного зростання.

Значну увагу науковцями приділено інфраструктурному забезпеченню інноваційної діяльності, способам оцінювання і зниження ризиків, пов'язаних з інноваціями, підходам до формування кадрового потенціалу промисловості. Ці проблеми розглянуто в роботах В. Александрової, І. Ансоффа, І. Алєксєєва, Н. Бекера, С. Валдайцева, А. Віна, О. Волкова, В. Гейця, А. Гойка, Л. Гохберга, С. Гріна, М. Денисенка, С. Джонса, П. Завліна, А. Загороднього, С. Ільєнкова, А. Казанцева, Г. Калитича, В. Ковальова, О. Кузьміна, С. Валдайцева, Н. Краснокутської, П. Завліна, Л. Мінделі, Л. Оголєвої, Р. Фахтудінова, К. Янковського, І. Мухаря, Д. Стеченка, Ю. Морозова та ін.

Метою статті є дослідити інноваційно-направлене інвестування в промисловості; проаналізувати основні класифікаційні ознаки інновацій у державній політиці.

Однією з найхарактерніших рис постіндустріального періоду є поява економічних систем, джерелами конкурентної переваги яких стають не природні, трудові або фінансові ресурси, а наслідки творчої діяльності, тобто інноваційні ідеї, знання, технології [1, с. 68]. В основі інноваційного типу розвитку лежить цілеспрямований пошук, підготовка і реалізація інновацій, що дозволяють підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва, рівень задоволення потреб суспільства і його членів, поліпшення життєдіяльності суспільства [2, с. 23].

Інноваційні зміни виникають у результаті освоєння або комерційного використання новин. "Новину" прийнято визначати як нову ідею, яка в процесі розробки може бути реалізована в новий продукт, технологію, метод, порядок, звичай тощо [3, с. 100]. Відзначимо, що новина є ширшим поняттям, ніж науково-технічне відкриття або винахід, воно може і не містити в собі науково-технічної основи.

Таким чином, згідно з класичною концепцією Шумпетера, до інновацій слід відносити будь-які зміни, здійснювані окремим суб'єктом господарювання вперше, тобто перше застосування ним прогресивних організаційно-технічних рішень. З погляду окремого індивідуума, інновація - це ідея, практика або продукт, сприйманий їм як нові [1, с. 3]. На сучасному етапі економічного розвитку в контексті діяльності суб'єкта промисловості під інноваціями доцільно розуміти технічні, організаційні, економічні і управлінські зміни, відмінні від існуючої практики і направлені на вдосконалення виробничого процесу в цілях забезпечення конкурентоспроможності.

У сучасних умовах конкурентоспроможність є головною запорукою успіху, підтримки високих темпів розвитку і рівня прибутковості, тому реальні інвестиції в промисловості в тому разі можуть сприяти успіху суб'єктів промисловості і досягненню їхньої головної - комерційної мети, тобто забезпечення ефективності інвестування, коли мають інноваційну спрямованість.

Таким чином, під інноваційно-направленим інвестуванням розуміється інвестування в реалізацію інновацій - змін, направлених на вдосконалення виробничого процесу на підприємстві з метою підвищення ефективності використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів і забезпечення конкурентоспроможності. В умовах інноваційного типу економіки активізація інвестування інновацій є дієвим способом підвищення конкурентоспроможності, заставою стійкого економічного зростання. Терміни "інноваційний процес" і "інновація" неоднозначні, хоча і близькі. Інноваційний процес є процесом перетворення новини в інновацію і складається із взаємопов'язаних фаз, що створюють єдине, комплексне ціле. У результаті цього процесу з'являється реалізована, використана зміна - інновація. Інноваційний процес пов'язаний зі створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій і направлений на втілення в життя результатів наукових досліджень і розробок, науково-технічних досягнень або інших новин. Таким чином, інноваційний процес складає основу інноваційної діяльності, а інновація є її результатом. Це підтверджується тим, що в різних класифікаціях інновацій під ними розуміється саме результат інноваційного процесу.

У сучасній теорії існує безліч різних класифікацій інновацій. Залежно від сфери застосування виділяють управлінські, організаційні, соціальні, промислові інновації [4, с. 56], технологічні, виробничі, торговельні, соціальні, управлінські, а також виробничо-торгові, соціально-економічні, фінансові, управлінські. За технологічними параметрами або формою виділяють продуктові і технологічні інновації. За рівнем новизни - радикальні (базові) і вдосконалені; за масштабом новизни - інновації в світовому, національному, галузевому, внутрішньофірмовому масштабі. Найчастіше в економічній літературі виділяють продуктові і технологічні інновації [6, с.106].

У цілому проведений аналіз показав, що як не існує єдиного визначення інновацій, так і не існує єдиного підходу до їх класифікації. Єдине, в чому досягнута єдність думок, це розділення інновацій на продуктові і технологічні, проте і тут думки розходяться у визначенні класифікаційної ознаки такого розділення. Тому такою ознакою прийнятий об'єкт інновацій.

Аналіз різних класифікацій дозволив виявити такі основні класифікаційні ознаки інновацій, які достатньо повно відображають суть інноваційних змін і не викликають істотних розбіжностей: сфера застосування інновацій; об'єкт інноваційних змін; масштаб і рівень новизни інновацій.

За сферою застосування доцільно виділяти виробничі і невиробничі інновації. Останні, у свою чергу, зачіпають чинники соціального, організаційного, економічного і управлінського характеру.

Серед невиробничих інновацій особливо важливе місце займають управлінські інновації, в основі яких лежать об'єктивні процеси зміни умов господарської діяльності підприємств і відповідно зміни змісту управлінської діяльності. Якщо підприємство є