особливу роль мають відігравати державні програми економічного розвитку та окремих його напрямів. Чинне законодавство України представлене законами України "Про державні цільові програми" і "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку", що за своїм змістом, технікою та рівнем деталізації зовсім не відповідають своїй новій функції - головному чиннику реалізації державної економічної політики. Адже такі програми діють не тільки через організаційні зусилля держави, що реалізуються також у правовій формі. Програми мають містити важливий компонент фіксації змісту правової політики і чітких завдань удосконалення законодавства, власне - графік законотворчих робіт. Такі програми, як нормативні акти особливої правової природи повинні бути функціонально адаптованими до взаємодії з галузевим законодавством України різного рівня. Державні програми як окремий нормативно-правовий компонент системи законодавчого регулювання господарських відносин мають органічно взаємодіяти з нормами Конституції України, Законами України "Про систему державного регулювання ринкових економічних відносин" та "Про Кабінет Міністрів України".
У процесі законодавчого врегулювання нових аспектів створюється законодавчий масив, який втрачає свої системні властивості, внаслідок чого зростає кількість дефектів цього законодавства, знижується його ефективність. Кодифікація законодавства, наприклад у сфері інвестиційної, інноваційної діяльності, давно потребує свого вирішення. До таких перспективних кодифікаційних робіт слід віднести також законодавство про електроенергетику, законодавство про торговельну діяльність та ін. Відтак, суто юридична проблема пошуку формули співвідношення між тенденціями уніфікації та спеціалізації в розвитку законодавства стає постійним завданням законодавця.
До категорії завдань, що випливають із системної природи регульованих відносин, належить і мета - завдяки кодифікації досягти синергетичних ефектів як оновленого законодавчого регулювання. Зрештою, кодифікація законодавства в таких важливих сферах, як інвестиційні, інноваційні відносини, відносини щодо реалізації товарів і послуг потребує його повної адаптації до засобів реалізації державної економічної політики, зокрема інвестиційної та інноваційної.
Однак існує багато істотних питань, що повинні попередньо вирішуватись і отримувати значну соціальну підтримку перш ніж питання законодавчого конструювання такої системи буде поставлено як реальне завдання правової науки. Такими питаннями слід вважати:
· визначення національних економічних інтересів у контексті глобалізації світової економіки і безпосередньо світових ринків товарів, послуг, інвестицій, інноваційних послуг, інформації тощо;
· визначення параметрів моделі економічного розвитку України, що має бути складною формулою поєднання рис "народного капіталізму" та необхідних форм концентрації національного капіталу, який міг би бути конкурентоспроможним порівняно зі світовими ТНК;
· установлення пріоритетів та місця власне державного регулювання економічних відносин у межах обраної моделі національної динаміки та визначених національних економічних інтересів з метою прогнозованості та прозорості стосунків держави з бізнесом;
· визначення сфер інвестування та параметрів іноземних інвестицій, бажаних для України, що забезпечили б можливості саме інноваційного розвитку національної економіки.
Таким чином, господарський механізм повинен сприяти ефективній взаємодії всіх елементів економічної системи, тобто повній відповідності рівня розвитку виробничих сил і адекватному характеру дій як соціально- економічних, так і організаційно-економічних виробничих відносин у всіх сферах суспільного відтворення по всіх напрямах соціально-економічного розвитку суспільства.
Література:
1. Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 р. № 1629-IV // ВВР України. - 2004. - № 29. - С. 367.
2. Програма інтеграції України до Європейського Союзу / Затв. Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072 // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 39. - С. 1648.
3. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учеб. - Х.: Легас, 2004. - 488 с.
4. Федосов В. Гармонізація податків в Європейському Союзі: фіскальна парадигма // Ринок цінних паперів в Україні. - 2007. - № 1. - С. 9 - 25.