Інша схема зв'язку простежується між правом і державною політикою. Політика взагалі (і гуманітарна за своїм змістом зокрема) здійснюється через узгоджене взаємодоповнення діяльності трьох гілок влади, системне проведення принципів справедливості та верховенство права, органічне наповнення їх функцій людиноцентризмом тощо. На нашу думку, упровадження цивілізаційної політики має свої особливості для кожної з цих гілок. Так, законодавство спирається на Конституцію як Основний Закон країни і діє, дотримуючись обов'язкової умови "при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод" [1, ст. 22]. Так само безумовне дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина повинні стати основним змістом діяльності всіх структур виконавчої влади та судочинства.

В якості висновків можна стверджувати, що демократія як форма організації політичної системи суспільства за свою мету має розвиток суспільства у повноті його проявів на загальному та особистому рівні. Цей гуманітарний зміст державної політики визначає її соціальну цінність, сприяє примноженню людського потенціалу та веде до процвітання суспільства. Право як результат раціонального осмислення сутнісних характеристик і невідчужуваних здатностей людини формує вузлові пункти соціальної канви та підсилене засобами державної влади визначає формат відносин між різними суб'єктами суспільного життя. Державна політика покликана зберігати статус-кво соціальних сил або продукувати нові форми їх взаємодії і тому діє на межі правового поля - або є імперативом діяти у правовому полі (за прийнятими законами), або знаходити шляхи зміни самого правового поля. Закон як форма волевиявлення держави (її вищого законодавчого органу), є зовнішнім виявом норм права. Отже, право і закон співвідносяться, як зміст і форма. Звернення до права у процесі здійснення державної політики слід класифікувати як теоретичну засаду справжньої гуманітарної політики. Доречно підкреслити, що правові засади є необхідними, але не достатніми підставами здійснення певної політики. Для практичної й адекватної реалізації вони мають доповнюватися моральними та психологічними спонуками. Відсутність правових засад політики, підміна їх іншими чинниками (егоїстично-владними інтересами, неправовими законами, суб'єктивно визначеними поняттями чи прецедентами) перетворює її в антигуманну, позбавляє змісту рушія суспільного прогресу. Здійсненню гуманітарної політики як реалізації принципу верховенства прав людини не сприяє трактування прав у вузькому форматі узаконених норм, а також варіант теорії справедливості, що акцентує увагу на загальній розподільчій рівності.

Переважаюча на сьогодні в Україні суб'єктивна зумовленість вибору змін політикумом, як правило, відкидає теоретичні, зокрема правові, аргументи, зосереджує свої прагнення на досягненні позірного успіху, нехтує основними правами громадян, що виливається у популізм і політику заради політики. Як доводить світовий досвід, дієвими засобами проти таких форм упровадження політики є інститути громадянського суспільства, відкритість політики, висока правова культура політиків і всіх громадян.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п' ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // http: // www.rada.kiev.ua

2. Бакуменко В., Кушнір М. До питання розвитку конституційного правового поля в сучасних умовах його кардинальних змін // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2006. - Вип. 2 (26). - С. 45 - 50.

3. Боуз Д. Либертарианство: История, принципы, политика / Пер. с англ.; Под ред. А.В. Куряева. - Челябинск: Социум, Саto Institute, 2004 - 392 с.

4. Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О. Погорілий. - К.: Основи, 1998. - 534 с.

5. Гоббс Т. Про громадянина // Сочинения: В 2 т. - М.: Мысль, 1989. - Т. 1. - С. 271 - 506.

6. Дзеркало тижня. - 2007. - № 44 (673). - (17 листоп.).

7. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Пер. з нім. - К.: Лібра, 2001. - 400 с.

8. Кант И. Метафізика нравов в двух частях // Сочинения: В 6 т. - М., 1965. - Т. 4. - Ч. 2. - С. 107 - 304.

9. Кельзен Г. Чисте правознавство: З дод.: Проб. справедливості / Пер. з нім. О. Мокровольського. - К.: Юніверс, 2004. - 496 с.

10. Костенко Л. Гуманітарна аура нації або дефект головного

11. дзеркала. - К.: ВД "КМ Academia", 1999. - 32 с.

12. Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії й практики аналізу політики: Пер. з англ. - К.: ВД "Києво-Могилянська академія", 2006. - 549 с.

13. Примаченко О. Індекс безправ'я // Дзеркало тижня. - 2007. - № 47 (676). - (8 груд.).

14. Рікер П. Право і справедливість / Пер. із фр. - К.: Дух і літера, 2002. - 216 с.

15. Стоун Д. Парадокс політики. Мистецтво ухвалення політичних рішень. - К.: ВД "Альтернативи", 2000. - 304 с.

16. Цвєтков В.В. Демократія і державне управління: теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2007. - 336 с.

17. Тацій В.Я., Тодика Ю.М., Данільян О.Г. та ін. Конституційно- правові засади становлення української державності / За ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. - Х.: Право, 2003.