Роз'яснення вказаних положень дозволить керівникам, працівникам юридичних служб, підрозділів з питань запобігання та протидії корупції міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування здійснювати дієві заходи з питань запобігання та протидії корупції.

Роз'яснення, викладені в п. 2.2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо використання суб'єктами корупції пільг і переваг, не передбачених чинним законодавством, виходять за межі чинного законодавства. Так, у Методичних рекомендаціях з питань запобігання та протидії корупції визначається, що використання пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством, для одержання особою кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна означає, що зазначені пільги взагалі не передбачені чинним законодавством, або конкретний суб'єкт корупційного діяння не належить до категорій осіб, на яких розповсюджуються передбачені законом відповідні пільги чи переваги, тобто їх дія на нього взагалі чи в даному випадку не поширюється.

Помилковість ствердження полягає в тому, що в Методичних рекомендаціях ототожнюється поняття "пільги і переваги, не передбачені чинним законодавством" і "пільги та переваги, які передбачені в чинному законодавстві, але вони не розповсюджуються на суб'єкт корупції". Таке вільне трактування чинного законодавства, на нашу думку, не припустиме. При визначені в правильності чи неправильності дій суб'єкту корупції або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, можна посилатись тільки на те, що визначено в законодавчих актах. Керівники, працівники юридичних служб, підрозділів з питань запобігання та протидії корупції міністерств, інших центральних і місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та працівники органів, що ведуть боротьбу з корупцією, мають обґрунтовувати своє рішення про визнання правомірності або неправомірності дій особи, що виконує функції держави, посилаючись на чинне законодавство. Посилатись на те, що не передбачено законодавством, є діями неправомірними. Адже помилковість у цьому питанні може призвести до незаконного, безпідставного притягнення до відповідальності особи, що виконує функції держави. На жаль, ані Закон України "Про боротьбу з корупцією", ані Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.05.1998 р. (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 3 березня 2000 р. № 5) "Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією" не визначають, що таке пільги та переваги, не передбачені чинним законодавством. Разом з тим, пунктом 7 вказаної постанови визначається, що одержання кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості, іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством (п. "б" ч. 2 ст. 1 Закону), визнається протиправним незалежно від того, чи пов'язані ці дії з виконанням особою функцій держави. Підсумовуючи викладене, вбачається за доцільне вилучити визначення "матеріальні послуги", "інші переваги" і текст, що починається словами "Особливою формою (специфічним, замаскованим способом)." далі по тексту і закінчується словами ".у зв'язку з цим, при притягненні особи до відповідальності за корупційне діяння необхідно з'ясовувати, чи передбачає чинне законодавство відповідні пільги та переваги в одержанні вказаних кредитів, майна тощо і чи мала особа, стосовно якої вирішується питання про відповідальність за Законом України "Про боротьбу з корупцією", право ними скористатися", викладені в п. 2.2 розділу 2.

За другим напрямком пропонується в Методичних рекомендаціях з питань запобігання та протидії корупції враховувати усі чинні нормативні акти та рішення вищих судових органів з питань боротьби з корупцією. Пункт 1.3, де визначено, що нормативно-правову основу з питань запобігання та протидії корупції складають Конституція України, Закони України "Про боротьбу з корупцією", "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", Указ Президента України "Про Концепцію подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності" та інші нормативно-правові акти антикорупційного законодавства слід доповнити Кодексом України про адміністративні правопорушення, який визначає порядок притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупції та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, Кодексом адміністративного судочинства України, що передбачає право на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Третій напрямок передбачає уточнення кола суб'єктів корупції. У п. 2.4 розділу 2 Методичних рекомендацій з питань запобігання та протидії корупції визначається, що суб'єктами корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, є особи, уповноважені на виконання функцій держави, до яких слід віднести державних службовців, Прем'єр-міністра України, першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів сільських, селищних, міських, районних