Також треба чітко виписати повноваження виконавчої гілки. В Україні ці функції виконують Уряд та місцеві органи самоврядування. З січня 2005 р. серед і політологів точаться дискусії про необхідність надати більше повноважень місцевим органам влади і можливість обирати голів облдержадміністрацій і районних також, а не призначати Указом Президента України. У цьому контексті необхідно реформувати і законодавство відносно виконавчої гілки влади.

Необхідно підкреслити таку важливу функцію місцевих органів, особливо виборчих, як школа політичного виховання людей. Ті з них, які тут обираються і наполегливо та свідомо працюють у лавах місцевих органів влади, на практиці опановують високу політичну культуру. Абсолютно правий політолог Ф. Фукуяма, коли стверджує, що тільки через формування демократичної культури у більшості громадян можна досягнути реальної можливості створення правової держави і громадянського суспільства [7, c. 8]. Тому, звичайно, що переглянути права та обов'язки органів місцевого самоврядування в ході конституційної і політичної реформи конче необхідно. У цьому перегляді функцій місцевих органів влади також полягає необхідність конституційної і політичної реформи. На наш погляд, важливо надати їм можливість більш самостійно виробляти кадрову політику та її здійснювати. Дати більше простору для формування місцевих бюджетів і можливість ними користуватися. Можливо, як вже зазначалося вище, треба перейти до виборності голів та заступників обласних та районних держадміністрацій, а також розширити коло виконавчих функцій на місцях.

Тому є певна необхідність напередодні нового етапу конституційної реформи подискутувати на предмет розширення прав регіонів. Наприклад, надання Харкову особливого статусу. Що шкідливого чи небезпечного для єдності України, якщо щось подібне буде прийнято для Львова, Одеси, Донецька чи Дніпропетровська, якщо частка економічних прав та обов'язків буде перекладена на місцеві органи влади? Мабуть, навпаки, з'являться кошти для реконструкції міст, розвитку соціальної сфери, об'єктів історичної та культурної спадщини. Ці аргументи є вагомим стимулом для продовження та поглиблення конституційної реформи.

Одним із головних досягнень вітчизняних політиків за час незалежності України є збереження на її території миру та спокою, відсутність гострих конфліктів, в першу чергу на міжнаціональної основі. Важливою запорукою цього є баланс у вітчизняному законодавстві між державними обов'язками окремого громадянина та його національно-спрямованими правами, без збитку для збереження територіальної цілісності держави. І наша держава по праву цим пишається, що на її території проживають представники близько 150 націй та народностей, Україна ніколи не мала загрози різкого погіршення міжнаціональних відносин між представниками різних національностей. У нашій державі люди розмовляють і спілкуються багатьма мовами, існує можливість збереження та розвитку національних традицій та звичаїв, якщо вони не суперечать державному законодавству. Територіальна цілісність нашої держави та державна мова захищаються Конституцією України. За Основним Законом, "Україна є унітарною державою" [1, ст. 2]. Правова цінність цієї статі не підлягає сумніву.

Сучасна політологічна наука під категорією унітарної держави бачить таку державу, "територія якої складається з адміністративних одиниць, які не мають статус державного утворення, верховна влада цілком зосереджена в центрі, регіональні державні органи наділяються обмеженими повноваженнями" [2, c. 74].

Загальновідомо, що між різними регіонами України присутні досить суттєві розбіжності в рівні економічного розвитку, в структурі економіки і народного господарства. У них складається різна, досить часто об'єктивна по природі, ситуація в соціальній та економічній сфері. Так, специфіка природних ресурсів Західного регіону передбачає розвиток дрібних підприємств, туризму та оздоровчих закладів. На Заході нашої країни мало потужних підприємств машинобудування важкої промисловості і енергетики, немає в такому обсязі, як в Донбасі, вугільних шахт та підприємств по здобичі і переробці інших корисних копалин. В той час, як саме ці галузі, яких у силу природних факторів немає на Заході, є основою економіки на Сході України. Київ є центром банківсько-фінансової діяльності. На Півдні теж є свої особливості.

В Україні, як і в більшості держав, церква відокремлена від держави. Але релігійна ідеологія та світогляд досить суттєво впливає на уми та настрої значної питомої ваги народу. У нашій країні вже довгі роки існує різнобарв'я християнських конфесій. Так, діють і впливають на людей Українська Православна церква Московського патріархату, Українська Православна церква Київського патріархату, Українська Автокефальна Церква та Українська Греко-католицька церква, уніати. Різни релігійні напрямки мають вплив не тільки на окрему людину, але і детермінують корекцію соціального життя компактно проживаючих мирян.

У різних частинах України є великі відмінності в джерелах доходів та витрат, у рівні та причинах безробіття. В Україні є досить значущі відмінності не тільки в соціально-економічній сфері, культурі, релігії, традиціях, але і в баченні та оцінці нашого минулого і навіть перспектив майбутнього. За цих умов, головним об'єднуючим фактором майже для всіх політиків та політичних сил, крім хіба що маргінальних, є повага до ст. 2 Конституції.

Автор вважає, що в плюралізмі думок та різноманітності підходів для розв'язання суперечностей та проблем знаходяться сила і велике майбутнє нашої країни. Тому при проведенні конституційної реформи необхідно зберегти непорушність державного статуту української мови, не обмежуючи базових правових норм національних меншин, що проживають в Україні.

Сучасна політична гуманітарна еліта України,